75 років від дня народження українського поета-пісняра, драматурга Юрія Євгеновича Рибчинського (1945)

Рибчинський Юрій Євгенович[

Рибчинський Юрій Євгенович
Народився	22 травня 1945 (74 роки) Поділ, Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, драматург, сценарист
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]
Знання мов	українська
Головував	Радник Президента України з питань культури (1998—2000)
Діти	Рибчинський Євген Юрійович
Нагороди
Сторінка в Інтернеті	ribchinskiy.com
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Євге́нович Рибчи́нський (нар. 22 травня 1945, Київ) — український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2000), один із засновників сучасної української естрадної пісні.

Біографія

Народився 22 травня 1945 року в Києві, в старовинному районі міста — Поділ.

У 1967 році закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка.

З 1970 — на творчій роботі.

Позаштатний радник Президента України з питань культури (квітень 1997 — січень 2000).

В березні 1998 балотувався в народні депутати України від СДПУ(О), № 39 в списку.^[1]

Син Юрія Рибчинського — Євген — поет, продюсер, автор пісень, політичний діяч.

Творчість[ред. | ред. код]

Серйозно поезією він захопився в 1960-ті роки. То був період високого піднесення й розквіту літературного жанру. Навчаючись у Київському університеті, Рибчинський друкує свої поезії в періодичних виданнях. Коли Юрію було вісімнадцять років, його твори з'явилися в популярному журналі «Юність» та газеті «Комсомольская правда». Відтоді ім'я Ю. Рибчинського стало відомим далеко за межами України.

З роками зростали популярність й авторитет Ю. Рибчинського, розширювалося коло композиторів, з якими він працював.

Автор текстів до пісень композиторів:^[1]

• Володимира Івасюка («Кленовий вогонь», «У долі своя весна»),
• Ігоря Поклада («Осіння пісня», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Тече вода», «Зелен-клен»),
• Ігоря Шамо («Три поради»),
• Миколи Мозгового («Минає день», «Знов я у гори йду»,
• Г.Татарченка («Віват, король…») та багатьох інших.

Загалом на пісні покладено понад 150 віршів Рибчинського.

Його пісні в різні часи виконували: Ніна Матвієнко, Ярослав Євдокимов, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Анісімови Любов і Віктор, Таїсія Повалій, Йосип Кобзон, Наталія Бучинська, Наталія Могилевська, Руслана Лижичко, Павло Зібров, Тамара Гвердцителі, Валерій Леонтьєв, Олександр Малінін, Володимир Мулявін, Лоліта Мілявська, та інші. Поета по праву називають одним з основоположників української естрадної пісні. Юрій Рибчинський пише для «зірок», але також наділений талантом відкривати нові імена.

Автор лібрето «Пізня середа» (1975), «Товариш Любов» (1977), «Брехуха» (1976), рок-опери «Біла ворона. Жанна д'Арк» (1991), опери «Біла ґвардія».

У 2007 відбулася прем'єра рок-опери «Парфумер», лібрето до якої написав Юрій Рибчинський^[2].

Книги[ред. | ред. код]

Юрій Рибчинський. Поїзд. — Київ: Український письменник, 2005. — 159 с.

Юрий Рибчинский. Белая ворона. — Київ: Український письменник, 2010. — 308 с. (російською)

Юрий Рибчинський. Безсоння. — Київ: Український письменник, 2010. — 351 с.

Юрий Рибчинский. ЧеLOVEк. — Київ: Український письменник, 2010. — 371 с. (російською)

«Театр дерев» (1991).

Відзнаки[ред. | ред. код]

• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21 травня 2015) — за визначний особистий внесок у розвиток національної культури, збагачення вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність^[3].
• Заслужений діяч мистецтв України (1995)^[4],
• Народний артист України (2000)^[5], один із засновників сучасної української естрадної пісні.
• Лавреат Всесоюзних конкурсів «Краща пісня року» (1972, 1974, 1976, 1978-80, 1983, 1987-