Методика та послідовність навчання техніки метання малого м’ча та гранати з розбігу
Лікарський контроль і самоконтроль за фізичним розвитком.
Корінна перебудова навчання, обумовлена соціально-економічним розвитком країни, нездійсненна без вирішення проблем, пов'язаних з фізичним вихованням молодого покоління. Указ Президента України, Закон про фізичний розвиток населення України, Постанови кабінету Міністрів України й наступні за ними накази й інструкції Міністерства освіти про фізичне виховання у вузах, націлюють нас поставити справу так, щоб кожний громадянин України з молоду піклувався про своє здоров’я, фізичний розвиток і вдосконалював би свої навички й уміння при заняттях фізичними вправами й спортом, щоб кожний мав знання в області гігієни й медичної допомоги, вів здоровіший спосіб життя. Важливе значення в цій справі належить комплексній програмі з фізичного виховання, як школярів, студенів ПТУ, так і студентів вузів, яка націлена на підтримку й зміцнення здоров'я, що займаються, на підвищення їх фізичної підготовленості.
Серед актуальних проблем фізичного виховання значне місце займає така специфічна проблема, як розвиток основних фізичних (рухових) якостей. Важливу роль відіграють не тільки шляхи їх розвитку й удосконалювання, але й засоби їх контролю, особливо педагогічного. Завдання останнього полягає в необхідності ознайомитися з питаннями розв'язуваними за допомогою педагогічних спостережень, познайомитися з методами й організацією їх проведення. Такі спостереження можуть проводитися не тільки під час занять або тренування, але й до й після їх. Основне завдання цих спостережень - удосконалювання навчально-тренувального процесу з метою одержання найкращого ефекту. Таке завдання може бути вирішене плідно за участю лікаря, що добре знає спорт, методи планування, а педагог - тренер, у свою чергу, повинен мати необхідні медичні знання. При цьому тренер повинен чітко представляти які відомості він може одержати за допомогою лікаря, і які самостійно. Такі спостереження в природних умовах спортивної діяльності, проведені разом з лікарем дозволяють оцінити фізичну підготовленість і спеціальну тренованість спортсмена, оцінити правильність використовуваних методик і режиму тренувань, попередити перенапруги, перевтому й перенавантаження. Виходячи їх вищевикладеного, ці спостереження слід називати лікарсько-педагогічними. Практична реалізація лікарсько-педагогічного контролю здійснюється в системі спеціально реалізованих перевірок, що включаються в зміст занять по фізичнім вихованню, або тренувальних занять. Такі перевірки дозволяють вести систематичний облік по двом найбільш важливим напрямкам:
- визначення ступеня засвоєння техніки рухових дій;
- визначення рівня розвитку рухових (фізичних) якостей.
Існуючі методи лікарсько-педагогічного контролю можна розділити на дві групи:
- що не потребують складної апаратури, відрізняються простотою методики оцінки (візуальне спостереження, визначення частоти подиху, вимір артеріального тиску, ваги тіла, різні координаційні проби й ін.);
- потребуючі досить складної апаратури й спеціально підготовлених людей, що проводять контроль (електрокардіографія й ін.).
У системі педагогічного контролю над засвоєнням техніки рухових дій, здійснюваного в процесі занять викладачами фізичного виховання, прийнято розрізняти три види перевірок (контролю):
- попередню (приймання первинних контрольних нормативів);
- поточну (відзначається викладачем - тренером у журналі або щоденнику);
- підсумкову (приймання державних тестів).
Лікарський контроль - науково-практичний розділ медицини, що вивчає питання фізичного розвитку, функціонального стану й стану здоров'я людського організму в процесі занять фізичними вправами й спортом. Головне завдання лікарського контролю - забезпечення правильності й високої ефективності навчально-тренувальних занять і спортивних заходів; ознайомлення студентів з основними питаннями медичного контролю. Виконання цього завдання полегшує тим, що на практичних заняттях студенти вже одержують деякі вистави про основні методи контролю. Однак, слід ураховувати, що в цей час все більш людей, причому, різного віку охоплене заняттями фізичними вправами й спортом. Ця обставина вимагає від них більш глибоких знань в області медицини, оскільки не все з них перебувають під контролем викладача - тренера на заняттях (частіше) або лікаря (рідше). Ціль лікарського контролю є всіляке сприяння ефективності процесу фізичного виховання, правильному використанню засобів фізичної культури. Лікарський контроль є обов'язковою умовою попередження травматизму, збереження здоров'я людину, довголіття, творчої активності й здійснюється відповідно до "Положення про лікарський контроль над фізичним вихованням у вузі". Основні завдання лікарського контролю:
- визначення стану здоров'я, що займаються й розв'язок питань допуску їх до занять у різних формах і групах;
-здійснення лікарського контролю на заняттях по фізичнім вихованню й спортом;
- діагностика функціонального стану;
- оцінка фізичного розвитку й виявлення захворювань і травм;
- медичне забезпечення змагань;
- агітація й пропаганда фізичної культури серед населення.
Лікарський контроль у вузі проводиться в наступних формах:
- регулярні лікарські обстеження й контроль осіб, що займаються фізичними вправами й спортом;
-лікарсько-педагогічні спостереження за, що займаються під час занять і змагань;
-санітарно-гігієнічний контроль над місцями й умовами проведення занять;
-медико-санітарне забезпечення масових оздоровчих і спортивних заходів (у спортивних таборах і на навчально-тренувальних зборах);
-профілактика спортивного травматизму й захворювань;
-санітарно-просвітницька робота й пропаганда фізичної культури, спорту, здоровішого способу життя.
Для тих, що займаються фізичними вправами й спортом за державними програмами (згідно з навчальним розкладом) медичне обстеження проводять перед початком навчального року один раз у рік - первинне. Для тих, що займаються спортом - 3-4 рази на рік. Щорічні лікарські огляди студентів дозволяють вивчити стан здоров'я, фізичного розвитку й функціональних здатностей найважливіші систем організму, а також установити медичну групу студентів, що займаються. Установлене багаторічною практикою лікарського контролю розподіл, що займаються на групи:
- основну (без відхилень у стані здоров'я);
- підготовчу (без відхилень, але з недостатнім фізичним розвитком і підготовленістю);
-спеціальну (мають відхилення в стані здоров'я й потребуючі обмеження фізичних навантажень)
Це дозволяє правильно дозувати фізичні навантаження в процесі занять фізичним вихованням відповідно до стану здоров'я, що займаються. Заняття фізичними вправами повинні проводитися під контролем лікаря, але насамперед під контролем тренера-викладача по фізичному вихованню. Лікарсько-педагогічні спостереження безпосередньо в процесі навчально-тренувальних занять дозволяють з’ясувати умови й методику занять, підготовленість, що займаються, виконання ними гігієнічних правил, визначити недоліки в організації навчальних занять, дозволяють забезпечити всебічний фізичний розвиток студентів.
Самоконтроль - це регулярні самостійні спостереження, що займаються за станом свого здоров'я, фізичного розвитку, за впливом на організм занять фізичними вправами й спортом. Сьогодні вже ніхто не сумнівається в доцільності самоконтролю. Правда багато спортсменів, навіть високого класу, його ігнорують. Одна із причин цього великий обсяг інформації, яку слід записувати в щоденник самоконтролю. Самоконтроль суттєво доповнює відомості, отримані при лікарськім обстеженні й педагогічному контролі. Він має не тільки виховне значення, але й привчає більш свідомо ставитися до занять, дотримувати правил особистої й суспільної гігієни, режиму навчання, праці, побуту й відпочинку. Це пов'язане з тим, що, по-перше, регулярні лікарські огляди проводяться один раз у рік і в період між ними відомості про стан здоров'я студентів відсутні. По-друге, постійне фіксування суб'єктивних і об'єктивних показників самоконтролю сприяють оцінці фізичного стану, що займаються. Крім того, вони допомагають тренерові-викладачеві, самим, що займаються контролювати й регулювати правильність добору засобів, методику проведення навчально-тренувальних занять. Суб'єктивні показники оцінюються по 5-ти бальній системі. Подібна форма самоконтролю вимагає від, що займаються мінімальної витрати часу - не більш 5-10 хвилин щодня, при цьому дає цінні відомості. По тренувальних навантаженнях, через порушення режиму можна судити зі стану здоров'я, що займаються.
Об'єктивні показники:
Подих. При правильному дозуванні фізичних навантажень (при виконанні циклічних вправ) динамічний контроль над найпростішими показниками системи зовнішнього подиху (частота подиху, ЖЕЛ) дозволяє оцінити фізичний стан, що займаються. Про силу дихальної мускулатури можна судити за даними пневмотонометрії й пневмотахонометрії. Пневмотахонометрія дозволяє виміряти тиск, що розвивається в легенях при вдиху. Сила вдиху в більшості випадків - 50-80 мм. ртутного стовпа. У спортсменів 60-120 мм ртутного стовпа. Сила видиху найчастіше становить 80-120 мм ртутного стовпа, у спортсменів - досягає 100-240 і більш. При регулярних заняттях фізичними вправами потужність форсованого вдиху й видиху може суттєво збільшуватися, що забезпечує кращу вентиляцію легенів під час фізичних навантажень. ЖЕЛ (життєва ємкість легень) - показник, що відбиває функціональні можливості системи подиху, виміряється за допомогою спірометра.
ЧСС (пульс) - важливий показник, що дає інформацію з діяльності серцево-судинної системи (ССС). Його рекомендується підраховувати регулярно, у те саме час доби в спокої. Найкраще ранком, лежачи після пробудження. У нормі в дорослого нетренованого чоловіка ЧСС коливається в межах 60-80 ударів у хвилину. У положенні лежачи пульс у середньому на 10 ударів менше, чим стоячи. По різниці пульсу в положенні лежачи й стоячи (ортостатична проба) можна судити про стан вегетативної нервової системи. Різке частішання пульсу більш 80 уд/хв (тахікардія) і різке вповільнення пульсу менш 60 уд/хв (брадикардія) у порівнянні з попередніми показниками може бути наслідком перевтоми або захворювання (патології) серця. У процесі занять фізичними вправами, участі в спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходах рекомендується викладачам-тренерам, інструкторам по спорту й самим, що займаються періодично оцінювати рівень свого фізичного розвитку й фізичної (функціональної") підготовленості.
Оцінка фізичного розвитку проводиться за допомогою антропометричних вимірів, а також методом розпиту й зовнішнього огляду. Антропометричні виміри дають можливість визначити рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь відповідності статі й віку.Фізична підготовка
Туристський похід – особлива форма колективної діяльності, організовується на самодіяльних засадах і проводиться у віддаленій від населених місць, у незвичних, часом складних, потребуючи мобілізації сил організму і особливих знань техніки та тактики пересування в умовах природного середовища, при дефіциті звичних побутових умов, при помірних і підвищених фізичних навантаженнях, задовольняє широкий спектр особистих і суспільних потреб.
При тренуванні підвищується: пристосовність людини до змін навколишнього і внутрішнього середовища за рахунок кращої взаємодії окремих систем організму; формуються, закріплюються і стають універсальними рухові навички; розвиваються рухові якості.
У результаті тренування удосконалюються регулюючі і координуючі функції нервової системи, сила, рухливість, рівновага і еластичність нервових процесів, діяльність аналізаторів, скорочується час реакцій.
За рахунок посилення кровопостачання, поліпшення нервової і гормональної регуляції в м’язовій тканині розвивається, особливо при силовій роботі, робоча гіпертрофія, збільшується обсяг, еластичність і кровопостачання м’язів. У м’язах підсилюється енергетичний обмін, киснева ємність і скорочувальна здатність. Сила м’язів зростає. Зміцнюється зв’язковий апарат суглобів, стають більш міцними кістки, вони товщають у поперечнику, подовжуються. Крім того поліпшується кровообіг, м’яз серця гіпертрофується, росте обсяг серця, зменшується (економізація) частота серцебиття, пульс стає більш стійким. Нормалізується артеріальний тиск, непомітно зростає пульсовий тиск, знижується венозний. Росте рухливість грудної кліпси, діафрагми ідихальних м’язів, скорочується частота і поглиблюється подих. Кисень засвоюється тканинами сповна, зростає стійкість до гіпоксії і до кисневого боргу в тканинах.
Фізична підготовка поділяється на загальну (ЗФП) і спеціальну (СФП). За рахунок ЗФП досягається гармонійний розвиток усіх фізичних якостей людини, тоді як СФП спрямована на фізичні якості, що необхідні для конкретного виду туризму. Наприклад, при фізичній підготовці туристів-пішохідників спеціальну увагу звертають на розвиток м’язів ніг, при тренуванні туристів-водників – м’язів поясу верхніх кінцівок.
Недостатня фізична підготовка туристів веде до різних зривів на маршруті: захворюванням, травмам, нещасних випадків, аваріям, у тому числі зі смертельними наслідками через недолік сил, перевтоми та інших факторів, пов’язаних з порушенням працездатності і здоров’я, технічними і тактичними помилками.
Туризм як вид спорту використовує циклічні вправи і вимагає від займаючих загальної спеціальної витривалості. Складності, пов’язані з формуванням спеціальних туристських рухових якостей і навичок, обумовленіможливим виникненням заздалегідь непередбачених ситуацій, від яких тією чи іншою мірою залежить життя людини. Вихід з таких ситуацій сполучений зі значним проявом протягом тривалого часу сили волі і м’язової напруги. Тому для участі у категорійних походах, потрібне спеціальне тренування, що забезпечує можливість аналогічних зусиль у штучно створених умовах.
Загальна фізична підготовка не тільки створює передумови, але й визначає рівень і темпи розвитку основних рухових здібностей людини: сили,швидкості, витривалості, спритності. Тому основними завданнями ЗФП є: зміцнення здоров’я, забезпечення всебічного й гармонійного фізичного розвитку організму.
При виборі засобів і методів для ЗФП важливо враховувати не тільки вирішення основного завдання – зміцнення здоров’я і фізичного удосконалювання, але й вирішення завдань, зміцнення і розвитку всіх фізичних якостей: сили, швидкості та ін.
Загальнорозвиваюча гімнастика, наприклад, менше за інші види розвиває витривалість, але здатна розвивати м’язову силу, зміцнювати суглоби і підтримувати їх гнучкість. Зміцнення суглобів здійснюється при виконаннігімнастичних вправ при яких виникає ковзання суглобних поверхонь кісток відносно одна до одної. При цих рухах відбувається помірне роздратування хрящових шарів, які покривають суглоб, потовщенню, покращанню живлення. Збільшення хрящової маси підвищує амортизаційні властивості хряща і знижує навантаження на кісткові суглобові поверхні, запобігаючи їх ушкодженню та відкладенню солей.
Ранкова гігієнічна гімнастика є найбільш розповсюджена формою занять ЗФП. Загальновідомо, що під час нічного сну всі фізіологічні функції організму знижені, особливо артеріальний тиск і температура тіла.
Виконання ранкової гігієнічної гімнастики прискорюють кровообіг, ліквідують застійні явища, ефективніше виводять кінцеві продукти обміну, насичують тканини киснем, прискорюється моторика шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів. Ранкової гігієнічної гімнастики не тільки прискорює“пробудження” всіх органів і тканин, але й швидше активізує всю наступну діяльність організму впродовж дня. Зарядка продовжується 10-15 хв. і включає звичайно 8-12 вправ. Спочатку роблять декілька глибоких вдихів і видихів, потім вправи для дрібних м’язів кисті, стопи, і обличчя, нахили та обертання голови. В основній частині вправи ускладнюються, втягуючи в роботу більш великі м’язи тулуба, поперекового поясу. Виконуються присідання, нахили тулуба, підйом ніг із положення лежачи. Ці вправи добре активізують діяльність дихальної серцево-судинної системи. Амплітуда рухів при виконанні цих вправ повинна бути максимальною, дихання повиннобути вільним, адекватним фізичному навантаженню.
Плавання. Регулярні заняття плаванням стимулюють покращання роботи внутрішніх органів, розвивають серцево-судинну і дихальну систему. В умовах тривалого перебування у воді узгоджуються процеси терморегуляції. Відбувається загартовування організму. Зростає опірність до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Плавання запобігає венозному частою, полегшуючи повернення венозної крові до серця, оскільки горизонтальне положення тіла і відсутність сил гравітації значно сприяє цьому.
Заняття плаванням стимулюють газообмін в легенях більше, ніж інших видах: збільшується екскурсія діафрагми за рахунок більшої глибини і частоти дихання. Спеціалісти визначили, що навіть просте перебування у воді впродовж 3-5 хв. при температурі +24° С збільшує глибину дихання удвоє, а обмін речовин на 50-75%.
Спортивні ігри добре активізують роботу різних м’язових груп, підвищуючи обмін речовин, стимулюючи систему дихання та кровообігу; різні м’язові групи по черзі вступають в роботу, а ті, що відпочивають в даниймомент, краще відновлюються на фоні підвищеного функціонування інших м’язів.
Практично всі спортивні ігри розвивають спритність, виробляють рухову пам’ять, формуючи автоматизм рухів, тренують витривалість. Позитивніемоції, які виникають в процесі гри, відповідно до наукових даних “заряджають” нервові центри в корі головного мозку, а ті в свою чергу стимулюють діяльність всіх внутрішніх органів.
Велосипедні прогулянки дуже корисні для всіх вікових груп. Збільшуючи швидкість та дальність їзди, долаючи підйоми, можна в широких межах змінювати навантаження (дозування). Розвивається та укріплюється при цьому весь організм, але особливо серцево-судинна та дихальна системи.
Лижні прогулянкитакож сприяють загальному фізичному розвитку,виробляють витривалість. Ходьба на лижах включає в роботу основну м’язову масу тіла, втягує в активну діяльність органи дихання і кровообігу, формує могутню систему життєзабезпечення організму.
Ходьба та біг на лижах, як і інші фізичні вправи циклічного характеру супроводжуються ритмічним чергуванням скорочення та розслабленнямм’язів, помітно нормалізують емоційну сферу, тому є надійним та важливим засобом профілактики різних неврозів та багатьох інших захворювань. Однак, основним результатом занять лижним спортом є набуття витривалості, тому що успішно розвивається функціональна активність клітин нервової системи. Збільшується об’єм та сила серцевих скорочень, маса циркулюючої крові, кількість еритроцитів.
Під впливом регулярних занять бігом удосконалюється система терморегуляції та виділення. Підвищене потовиділення, захищаючи організм від перегрівання, одночасно сприяє й виведенню з нього шкідливих продуктів обміну; зміцнюються м'язи ніг, тулуба, черевного пресу.
Регулярні заняття різними видами фізичної культури, спорту, туризму позитивно впливають на основні фізіологічні показники, про що свідчать такі показники:
Показники цієї таблиці свідчать, що зниження фізичних навантажень, фізична інертність, малорухомий спосіб житія, створюють передумови для порушення обміну речовин, розвитку повноти, атеросклерозу та інших хвороб.
Кровоживлення серця під впливом тренування поліпшується за рахунок утворення допоміжних розгалужень кровоносних судин, більш густої сітки капілярів. Частота пульсу являє собою важливий показник стану серцево-судинної системи. У тренованих туристів ЧСС у спокої становить 50-60 поштовхів пахв, замість 70-80 поштовхів на хвилину.
Важливим показником функції дихальної системи є легенева вентиляція, у нетренованих дорослих вона становить 6000 8000 см, тобто 6-8 літрів.
На туристському маршруті в роботу втягуються всі основні групи м’язів кінцівок і тулуба. Винятково благодійно впливає туризм на серцево-судинну, дихальну і нервову системи. При русі по пересіченій місцевості працюють м’язи рук, ніг, тулуба, високі вимоги ставляться до діяльності органів кровообігу і дихання. Оздоровчий аспект туризму полягає в позитивному впливі на організм людини факторів природи в сполученні з загальнозміцнюючою м’язовою діяльністю. Інтенсивність м’язової діяльності визначається станом здоров’я й фізичної підготовки учасника походу, що зумовлює вибір засобу і пресування, темп, тривалість подорожі тощо.
Спеціальна фізична підготовка – вид фізичного виховання, обумовлений особливостями обраного виду туризму. Заняття туризмом допомагаєвиробленню таких якостей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.
Під час туристського походу доводиться долати великі відстані протягом тривалого часу із значним фізичним навантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу міжперіодами відпочинку.
Спеціальна витривалість – це здатність витримувати багаторазове повторення навантажень без зниження її якості. При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, подоланні технічко складних ділянок м’язи ніг, рук,тулуба зазнають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптимальний розпиток усіх груп м’язів, сприяє утворенню міцного “м’язового корсета”, зміцнює дихальнумускулатуру.
Вироблення спритності складається із здатності освоювати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозволяє значно вдосконалити основні параметри спритності – координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.
Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного навантаження відповідатиме сі ану здоров’я, віковим та індивідуальним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.
Якими б не були мета і завдання походу, головною умовою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.
Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють безпечність подолання маршруту визначаються характером і особливостями природних перешкод,їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу; оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визначають категорію складності всього маршруту; тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від географічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод; розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту; вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.
Туристська підготовка Заняття спортивно-оздоровчим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можливість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.
Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, в тому числі проблеми навчання і тренування, контролю за здоров’ям, надання невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, психології,конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів поля і в тому, що вона тісно пов’язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, краєзнавства, топографії.
Географічна підготовкавключає такий обсяг знань з географії, якийдозволяв би туристам розуміти суть природних явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середовище (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння території. Значення географічної підготовки визначається мірою зв’язкулюдини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов’язані з географічними особливостями конкретної території. їх вивчення вимагає залучення і аналізу географічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.
Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об’єкти, робити картографічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготовки туристів.
Особиста гігієна
Дотримання елементарних правил гігієни у туристичних походах гарантує успішне їх завершення.
Особиста гігієна – це не тільки дотримання чистоти тіла, обличчя, одягу і взуття туриста, але і його спорядження, культура поведінки і турбота про здоров’я своїх друзів. Тому особиста гігієна є невід’ємною частиною похідного побуту. Гігієна є запорукою збереження здоров’я і профілактики захворювань.
Уранці обов’язково потрібно зробити зарядку, яка підготує організм до денних переходів, підвищить його тонус і працездатність. Після зарядки слід обтертися холодною водою або скупатися.
Під час великих привалів та перед сном потрібно помити ноги. Це не тільки знімає втому, але й загартовує організм. Дуже добре допомагає масаж та самомасаж.
Хороший апетит, бадьорість, спокійний та глибокий сон – ознака нормального стану здоров’я. Пульс у стані спокою повинен бути 65-75 ударів на хв. і швидке відновлення пульсу після навантаження – вірний показник доброго стану організму. При русі пульс збільшується до 120 ударів у хв. Пульс рахується протягом 10 секунд і множиться на 6. Якщо велика вага рюкзака і швидкий темп руху, пульс може піднятися до 180 ударів у хвилину.
Частота, глибина і ритм дихання при навантаженні залежить від інтенсивності м’язового навантаження, ступеня втомленості, віку, статі, улов зовнішнього середовища.
Одним із найважливіших показників стану серцево-судинної системи є частота пульсу. Пульс прослуховується на променевій, сонній або стегновій артерії. У стані спокою частота пульсу у чоловіків дорівнює 60-70 ударам, у жінок – 70-80 ударам за хвилину. Пульс прослуховується протягом 10 сек. і отриманий результат множать на 6.
При певному фізичному навантаженні пульс прискорюється і після 20-30 присідань становить 100-120 ударів за хвилину. Частота пульсу в 130-140 ударів за хвилину без зміни навантаження свідчить про незадовільний функціональний стан організму, недостатню тренованість, неповну акліматизацію до місцевих умов, перевтому або є симптомом якої ось захворювання. Нормалізація частоти пульсу після тестової проби у здорової людини настає через 1-2 хв.
Дані про самопочуття, сон, апетит фіксуються у щоденнику за п’ятибальною шкалою. Прояви, наявність чи відсутність бажання працювати оцінюються за трибальною шкалою відповідно до міри їх вияву (слабкі; помірні; сильні).
Маса тіла і сила рук визначаються за кількістю піджимань від підлоги, підтягувань на перекладині (не менше 8-10 разів для молодих людей і 4-5 – для людей середнього віку) або за допомогою кистьовою динамометра.
Одним із найбільш адекватних способів оцінки фізичного стану людини с 1,5 мильний тест Купера, що полягає у визначенні мінімального часу, за який людина здатна подолати пішки відстань у 1,5 м і (2400 м). Для молодої людини ідей показник не повинен перевищувати 11,5 хв. Ще одним тестом аналогічного змісту може бути результат піднімання на четвертий поверх у спокійному темпі (80 кроків за хвилину), при якому частота пульсу має досягати в середньому 108-120 ударів за хвилину, а через 2 хвилини – 96-104. Для оцінки стійкості до кисневого голодування застосовують пробу Генча, що полягає в максимально можливому затриманні дихання на видиху після глибокого вдиху (в середньому воно мас досягати 33 сек.). При цьому слід робити повний видих у швидкому темпі.
Здатність організму підтримувати рівновагу можна визначити за вестибулярною пробою Бондаревського. Вона полягає в тому, щоб якомога довше простояти на одній нозі, не відриваючи п’ятку від підлоги і, тримаючи руки на поясі, з заплющеними очима.
Для цього на стіні роблять позначки через кожний сантиметр на висоті 250-350 Силу ніг і стрибучість визначають за допомогою проби Абалакова. Стоячи обличчям до стіни на відстані стопи з піднятими руками, відмічають рівень, до якого дістають кінцями середніх пальців, потім підстрибують з місця, намагаючись якомога вище дотягтися руками і знову відмічають висоту. Різниця між цими даними і є висотою стрибка.
Система самоконтролю передбачає також визначення артеріального тиску. Так, у молодих людей (20-30 років) систолічний тиск повинен перебувати в межах 105-110 мм, а діастолічний (друга цифра ртутного стовпчика) – 65-70 мм, у віці 40-50 років – відповідно 120-130 і 75-80 мм.
Профілактика простудних захворювань,
Перед походом потрібно позбутися всіх запальних процесів. Для цього найкраще використати методи фізіотерапії (лікарські трави). Значний позитивний вплив на організм дає вживання настою звіробою і подорожника. Цей препарат є протизапальним і протимікробним. Його вживають по 2 чайні ложки 3 рази в день перед їдою або на ніч протягом 10 днів. При хронічних запальних процесах у бронхах і у верхніх дихальних шляхах з лікувальною та профілактичною метою потрібно приймати відвар хвої сосни або ялинки (дві столові ложки на стакан окропу, пити ковтками). Другу половину відвару прийняти на наступний день після сніданку. При хронічних запаленнях слизової оболонки носа (риніт) та для їх попередження, при гаймориті та фронтиті потрібно змастити слизову оболонку носа свіжим соком подорожника або алое, в’єтнамським бальзамом “зірочка”, слабким розчином часнику (1:500) або цибулі (1:1000).
Простудні захворювання в туристичних походах виникають внаслідок і переохолодження, сидіння на сирій землі, перебування на протязі.
Керівник групи повинен слідкувати за тим, щоб туристи виконували вимоги щодо попередження простудних захворювань. На привалі не можна сидіти чи лежати на холодній землі, камінні без теплоізоляції, адже внаслідок цього можуть виникнути ряд захворювань, в тому числі запалення легенів або нирок.
При загальному охолодженні необхідно провести інтенсивні фізичні вправи (підскоки, присідання, біг на місці) та енергійний самомасаж.
Під час дощу плащ або накидку потрібно одягати на голову та рюкзак. Н холодну погоду необхідно мати з собою гарячий чай або каву, рекомендується вживати часник, цибулю. В морозну погоду слід змазати шкіру обличчя гусячим жиром.
Загартування організму в поході.
Вміле використання природних факторів (повітря, сонця і води) має важливе значення в туристичних походах. Адже вони не тільки відновлюють і ний, але і загартовують організм, підвищують його стійкість до простудних інфекційних захворювань.
Правильне загартовування організму не тільки покращує діяльність різних станів і систем, а й підвищує опірність до різних захворювань.
Найбільш сприятлива пора для загартування – весна. В цей час слід використовувати всі природні фактори: сонце, повітря, воду.Легкоатлетичний крос
Біг по пересіченій місцевості, або крос (скорочення від англ. cross country race або англ. cross country running, крос кантрі рейс або крос кантрі раннінг — «біг по пересіченій місцевості») — одна з дисциплін легкої атлетики.
Траса кросу не має жорсткої міжнародної стандартизації[1]. Зазвичай траса проходить по пересіченій місцевості в лісовій зоні або на відкритому просторі. Як покриття може виступати трав'яне або земляне покриття. Траса дистанції повинна бути огороджена яскравими стрічками з двох сторін, для відділення спортсменів від глядачів. На великих міжнародних змаганнях уздовж стрічок додатково влаштовують коридор шириною 1 метр. У цьому проміжку розташовуються організатори змагань, тренери, фотографи та журналісти. Змагання зазвичай проводяться восени і взимку. Крос може проходити в суворих погодних умовах, таких як дощ, вітер, мокрий сніг.
Довжина траси зазвичай становить від 3 до 12 кілометрів. На старті всіх учасників розташовують у лінію або дугу. На відстані 50 метрів від лінії старту суддя за допомогою пострілу пістолета дає старт забігу. Якщо сталося зіткнення бігунів або масове падіння на перших 100 метрах дистанції, то організатори зобов'язані зупинити забіг і дати старт повторно.
Згідно ІААФ, «сезон змагань з кросу зазвичай проходить в зимові місяці після закінчення основного легкоатлетичного сезону».
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фізіологічні механізми регуляції м'язової сили
Максимальна сила, яку може проявити людина, залежить, з одного боку, від біомеханічних характеристик руху (довжини плечей важелів, можливості його виконання за рахунок більш великих м'язів та ін.), З іншого - від величини напруги окремих м'язових груп.
Величина напруги, що може розвинути м'яз, залежить в загальному вигляді від двох чинників: сили і частоти імпульсів, що приходять до м'яза від мотонейронів передніх рогів спинного мозку; реактивності самого м'яза, тобто сили, з якою вона відповідає на певний імпульс.
Реактивність м'язи залежить від її фізіологічного поперечника та інших особливостей будови; трофічних впливів ЦНС; довжини м'яза в даний момент і інших факторів.
Градація напруги здійснюється двома основними шляхами: включенням різного числа ДЕ; зміною частоти надходять імпульсів в 1 с (від 5-6 до 45-50 при максимальній напрузі). Число ДЕ в різних м'язах коливається від сотень до кількох тисяч. У цьому випадку, очевидно, що напруга в м'язі буде прямо пропорційно числу активних ДЕ. Воно визначається інтенсивністю збуджуючих процесів на мотонейрони даного м'яза. Отже, при невеликому зовнішньому опорі активізуються відносно малі (низкопороговое) ДЕ. Зі збільшенням збуджуючих факторів (м'язових напруг) поступово активізуються і великі але розміром (високопороговимі) ДЕ, внаслідок чого збільшується і м'язову напругу. Таким чином, найменші ДЕ є активними при будь-яких напругах (як малих, так і великих), тоді як великі ДЕ активізуються тільки при значних зовнішніх опорах.
Ряд досліджень показує, що цей механізм зберігається до тих пір, поки опір не перевищує 80% максимальних силових можливостей (В. М. Зациорский). Коли долає напруга перевищує вказану межу (80%), в дію вступає інший механізм внутрішньом'язової координації - збільшується частота імпульсів в секунду (В. С. Фарфель, Я. М. Коц) (рис. 5.3).
Рис. 5.3. Величина напруги м'язи
Градація напруги здійснюється двома основними шляхами: включенням різного числа ДЕ й зміною частоти надходять імпульсів в одну секунду (від 5-6 до 45-50 при максимальній напрузі).
Основи методики розвитку сили
Загальна задача в процесі багаторічного вдосконалення силових якостей полягає в тому, щоб всебічно розвинути її і забезпечити можливість високих проявів в різноманітних видах рухової діяльності (спортивної, трудової та ін.). Конкретними завданнями силової підготовки є:
Засобами розвитку сили є вправи з підвищеним опором - зовнішнім і з обтяженим вагою власного тіла. В якості зовнішнього опору використовують: вага предметів, протидія партнера, опір пружних предметів, опір зовнішнього середовища (біг по глибокому снігу, вправи у воді і т.д.). Обтяження вагою власного тіла може бути доповнено вагою зовнішніх предметів. Крім того, можна виділити вправи на самоопір, суть яких в тому, що тяговому зусиллю активної м'язової групи протистоїть напруження м'язів-антагоністів. Вправи з самосопротівленіем сприяють підвищенню твердості м'язів, їх рельєфності.
Вправи з обтяженнями універсальні: з їх допомогою можна вибірково впливати як на самі дрібні, так і на самі великі м'язові групи. Їх легко дозувати. Особливе значення має правильне вихідне положення, особливо при використанні значних обтяжень. Для вправ з подоланням опору пружних предметів (пружинні еспандери, гума) характерне зростання напруги до кінця руху. Для того щоб демонстрована сила на всьому шляху подолання була однаковою, необхідно використовувати пружні предмети досить великої довжини. Навпаки, якщо стоїть завдання проявити концентроване зусилля в кінці руху, слід вибирати податливу, але коротку гуму. Вправи, по ходу яких долається тяжкість власного тіла, виконуються зазвичай при дистальній опорі кінцівок. При цьому характерний для м'язового апарату нашого тіла програш у силі виявляється не настільки високим, як у випадку руху при проксимальної опорі. Внаслідок цього якщо в якому-небудь русі доводиться долати вага власного тіла або зовнішнього обтяження, то в першому випадку рух в силовому відношенні виявляється більш легким. Наприклад, легше виконати віджимання в стійці на кистях біля стінки, ніж вижати штангу вагою, майже рівним власним. Силові вправи діляться за ступенем вибірковості впливу (локальні, регіональні, глобальні), а також за режимом функціонування м'язів - статичні (ізометричні) і динамічні, власне силові і швидкісно-силові, що долають і поступливі. Ю. В. Верхошанский представив, на наш погляд, одну з найбільш вдалих класифікацій основних типів напруги м'язів і методів розвитку м'язової сили у різних видах спорту (табл. 5.2).
Таблиця 5.2
Режими напруги м'язів і методи розвитку м'язової сили (по Ю. В. Верхошанский)
Вибір величини опору при розвитку сили - основне питання методики. Розглянемо основні особливості рухів з різними м'язовими напругами.
При негранична м'язовому зусиллі ритм активності ДЕ по перевазі асинхронний. Активність ДЕ носить змінний характер: в міру стомлення одні вимикаються з роботи, інші включаються. У цьому випадку при вправі будуть удосконалюватися механізми чергування роботи ДЕ, що, природно, може сприяти витривалості, але не максимальній силі.
Руху з різними м'язовими напругами різноманітні за характером концентрації зусиль у просторі і в часі. При підніманні околопредельного ваги швидкість руху швидко досягає певного значення і далі залишається майже постійною; при цьому механічна сила дорівнює вазі піднімається снаряда. При підніманні меншої ваги можливі два варіанти. У першому - прикладаються зусилля максимальні. Прискорення спочатку зростає, потім падає до нуля і в другій частині руху стає негативним. Сила спочатку перевищує вагу жене тяжкості, а потім стає менше його. Друга частина руху значною мірою виконується за рахунок кінетичної енергії піднімається снаряда. У другому випадку просторово-часові характеристики руху (швидкість, прискорення) можуть бути такими ж, як при підніманні граничного вантажу.
Зовнішній опір являє собою фізіологічний подразник певної сили. Піднімання граничного ваги супроводжується потужним потоком доцентрових імпульсів; при малих же зовнішніх опорах сила подразника відносно невелика.
Фізіологічні особливості рухів, виконуваних з різними напругами, пояснюють, чому спроби тренувати м'язову силу, не вдаючись до максимальних силовим напруженням, виявляються неефективними. Цікаві результати одного експерименту: студенти вправлялися з вагами, які вони могли підняти в одному підході 25 разів. Вони піднімали їх лише 15-18 разів. Хоча загальне число підйомів в одному тренуванні не було велике, навіть тривалий термін таких занять не привів до істотного збільшення сили.
Якщо людина не проявляє систематично значних м'язових напруг, то зростання сили не відбувається, а при дуже малих величинах напруг рівень розвитку сили може навіть знизитися. У нетренованих таке пониження починається, якщо величина проявляються зусиль стає менше 20% максимальної сили. Процес падіння м'язової сили і атрофії м'язів протікає тим швидше, чим менше величина напруг. У спортсменів, які звикли до значних мускульним напруженням, падіння сили може початися навіть при використанні відносно великих обтяжень, але таких, які менше звичних.
Оптимальний темп виконання силових вправ. Виконувати силові вправи в одному підході можна з різною частотою. Показано, що при використанні максимального темпу досягається відносно невеликий ефект; переважніше середній темп - при цьому приріст сили більше. В цілому слід орієнтуватися на природний (зручний) темп рухів; при цьому у дистальних сегментів кінцівок він вище, ніж у проксимальних. Наприклад, оптимальна частота рухів пальців в 2-3 рази вище, ніж рухи в плечовому суглобі.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ВАЖЛИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ
Уміння орієнтуватися на місцевості має першорядне значення особливо у таких видах туризму як самодіяльний (піший, гірський), екстремальний, спортивний. Воно дає змогу проводити найрізноманітніші роботи і впевнено пересуватися незнайомою місцевістю, знаходити вигідні та зручні шляхи. Під орієнтуванням на місцевості розуміють сукупність дій, спрямованих на визначення місця свого перебування відносно навколишніх об’єктів чи певних орієнтирів, сторін світу. Орієнтування передбачає також уміння швидко і точно запам’ятовувати незнайому місцевість, упевнено рухатись наміченим маршрутом, а в разі необхідності відшукувати зворотний шлях. Уміння орієнтуватись дозволяє пройти маршрут без відчутних відхилень від наміченого напрямку, від графіка руху і дозволяє раціонально використати час для продуктивної роботи і повноцінного відпочинку [1]. Питання, пов'язані з орієнтуванням на місцевості, висвітлені у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Їх увага привернута як до традиційних, так і сучасних методів орієнтування з використанням сучасних пристроїв. Проте за допомогою цих пристроїв не можливе визначення деяких параметрів навколишнього середовища (фізичних полів, атмосферного тиску, вологості повітря), які мають значний вплив на загальний стан людини. Саме тому є актуальним вивчення можливості їх вдосконалення.
Метою роботи було проаналізувати існуючі методи орієнтування на місцевості та дослідити можливості їх вдосконалення шляхом поєднання традиційних методів орієнтування з сучасними методами з використанням сучасних мобільних пристроїв.
На сучасний період відомі різні методи орієнтування на місцевості, які умовно можна поділити на 5 груп.
До першої групи відноситься топографо-геодезичний картографічний метод, який передбачає орієнтування на місцевості за допомогою простих топографо-геодезичних приладів (транспортиру, лінійки, курвіметру, теодоліту, GPS-навігатору) та карт різного призначення (топографічних, спортивних, навігаційних, кроків-схематичного зображення від руки місцевості і рельєфу з відміченням спусків та підйомів, абрисів-кресленика, зробленого в польових умовах від руки з вказуванням всього, що є на поверхні землі ). Надзвичайно корисними при подорожуванні у горах, у незнайомій місцевості, а особливо у разі втрати орієнтування є сучасні GPS-навігатори. Вони широко використовуються в автомобільному туризмі і встановлюються у деяких автомобілях, як необхідний аксесуар навігації. Сучасні GPS-приймачі можуть контактувати із великою кількістю супутників, що дозволяє швидко орієнтуватися у будь-якій частині нашої планети. Проте вартість таких пристроїв є досить високою і тому вони ще не знайшли широкого застосування у туризмі [2].
Другим методом орієнтування на місцевості є фізичне орієнтування, тобто спостереження за змінами фізичних полів Землі (магнітного,теплового, гравітаційного поля та атмосферного тиску). Основним пристроєм, який при цьому використовується, є компас. Існують прості, рідинні та електронні компаси. Основне їх призначення – це визначення напрямку північ-південь, а звідси і усіх інших напрямків. Простий компас не складний у використанні, проте його необхідно берегти від різких поштовхів, ударів, щоб не погнути голку та не пошкодити внутрішню поверхню шляпки стрілки. Його також не слід класти поряд з металевими предметами, бо це приведе до розмагнічування стрілки. У рідинному компасі стрілка обертається у рідині , що запобігає її різкому коливанню під час швидкого руху. За допомогою електронного компасу можна автоматично визначити азимутальні напрямки. Найбільшим недоліком електронних компасів є необхідність заміни елементів живлення, що є проблемним у довготривалих походах та експедиціях [2].
У випадку неможливості користування компасом визначення місцезнаходження туриста на місцевості може здійснюватись також за допомогою астрономічних методів орієнтування. Вони базуються на використанні спеціальних приладів, за допомогою небесних тіл (Сонця, Місяця, Полярної зірки та ін.), а також за годинником. Удень можна орієнтуватися за Сонцем, пам'ятаючи, що у нашій півкулі воно приблизно знаходиться: о 7-ій годині – на сході; о 13-ій годині – на півдні; о 19-ій – на заході, а о 1-ій ночі - на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом). У нічний час орієнтуються за Місяцем і Полярною зіркою. При сильній хмарності, коли не видно Полярної зірки, можна орієнтуватися за Місяцем, знаючи, що права половина диска його о 19-ій годині вказує напрямок на південь, а о 1-ій ночі – на захід. Повний Місяць о 19-ій годині знаходиться на сході, о 1-ій ночі – на півдні, а о 7-ій годині ранку – на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о 1-ій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7-ій ранку – на півдні. Орієнтування за Полярною зіркою зводиться до уміння знайти її на небозводі, і яка завжди показує напрямок півночі. Полярну зірку можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці або сузір'ям Кассіопеї. Вона є найяскравішою зіркою у сузір'ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша. Сторони горизонту у сонячний день можна визначити також за годинником, поклавши його на долоню і направивши годинникову стрілку на Сонце. При такому положенні знаходять кут між годинниковою стрілкою і цифрою 1. Лінія, яка ділить цей кут навпіл, вказує напрямок на південь, а після цього легко можна визначити напрямки на північ, захід та схід. Причому до полудня потрібно ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівого боку циферблату), а після полудня – за ходом стрілки, тобто з правого боку.
Наступний метод орієнтування-фізіологічний. Людський організм – це електромагнітна система, яка випромінює і приймає електромагнітні хвилі певного діапазону і відповідно реагує на зміни фізичних полів на місцевості. Зокрема, людина може визначати напрямок на Північний полюс з точністю ±20°. Після тренувань точність можна збільшити на 10°.
Орієнтуватись на місцевості можна також за допомогою рельєфу або гідро-географічних об'єктів і за тваринами, птахами та комахами.. У більшості випадків населені пункти розташовані на берегах річок, тому при втраті орієнтирів до населених пунктів можна вийти вздовж русел річок (навіть засохлих чи старих русел). У таких місцях нахил місцевості завжди відповідає нахилу (стоку) річки. Різновидом даного методу є спосіб орієнтування на місцевості за камінням, деревами, рослинами. Так, наприклад, дерево на відкритому просторі має пишнішу крону з південного боку, а кора дерева товстіша - з північного боку, також з північного боку на деревах і камінні - більш рясний і густий мох та лишайники. У хвойних дерев з південного боку добре помітні окремі краплі й цілі нальоти смоли, що вказує напрямок обігрівання сонячними променями, тобто південь. При дозріванні ягід слід пам'ятати, що вони швидше забарвлюються у колір з південного боку [2]. Не менш точну інформацію з визначення сторін горизонту дають гриби. Необхідно пам'ятати, що вони ростуть з північного боку дерев, пеньків, кущів. На східному і західному боці дерев, каміння, кущів їх значно менше, а на південному боці, особливо в суху погоду, їх майже не буває. Допомагають орієнтуватись на місцевості і її мешканці. Так, наприклад, мурашник має більш пологий схил з південного боку. А орієнтуватися у часі можна за прокиданням різних птахів: зяблик прокидається біля 1-ої – пів на другу години ночі, перепел – біля 3-ої години ранку, дрізд – біля четвертої години ранку, а горобець – біля 5-6-ої години ранку. Звичайно, що використання з метою орієнтування природних ознак і живих організмів дозволяє лише приблизно визначити горизонти і виступає у ролі як додаткового засобу при орієнтуванні.
Під час подорожі безпека туриста у великій мірі залежить як від уміння орієнтуватися на місцевості, так і від фізіологічного стану туриста. Сучасна телекомунікаційна індустрія випускає, окрім приймачів спеціального призначення, прилади, вмонтовані у різноманітну дрібну техніку: наручні годинники, мобільні телефони, ручні радіостанції, портативні комп'ютери та фотоапарати, за допомогою яких можна орієнтуватися на місцевості. Але усі ці пристрої дозволяють тільки визначати місцеположення, але не надають інформацію про можливу зміну фізичних полів, що може призвести до різкого погіршення загального стану туриста і призвести до небажаних наслідків. У них картографічне забезпечення представлено у вигляді спрощеної схеми рельєфу місцевості і напрямку руху, але не вказані параметри фізичних полів (напруженість магнітного та електричного полів, атмосферний тиск, вологість повітря) і не враховується оптична видимість до орієнтирів, яка при тумані чи дощі може падати до кількох десятків метрів. У зв'язку з цим добре було б ввести в мобільне картографічне забезпечення вимірювання таких величин, як зменшення оптичної видимості на маршруті внаслідок метеорологічних факторів, додатково ввести допоміжні методи орієнтування за нахилом місцевості (рельєфне орієнтування), за рослинністю (рослинне орієнтування) і астрономічне орієнтування, а також на мобільних картографічних пристроях ввести визначення критичних змін фізичних полів Землі, а саме різкої зміни температурного поля, що може призвести до переохолодження, різкої зміни магнітного поля, що може викликати запаморочення, різкої зміни тиску, що викликає сонливість, несприйняття навколишнього середовища. Тривалість живлення таких мобільних пристроїв як у пасивному, так і активному режимах звичайно повинна бути значно збільшена.
Поняття про отруту та отруєння. Перша допомога при отруєнні хімічними речовинами. Перша допомога при отруєнні продуктами тваринного та рослинного походження, при укусах змій та комах . Попередження інфекційних та венеричних захворювань, СНІД.
Мета: Дати основні поняття про отруту та отруєння, попередження інфекційних та венеричних захворювань, СНІД.. Навчити першій допомозі при отруєнні хімічними речовинами, при отруєнні продуктами тваринного та рослинного походження, при укусах змій та комах .
План уроку
1.Перша допомога при отруєнні хімічними речовинами.2.Перша допомога при отруєнні продуктами тваринного та рослинного походження.3.Перша допомога при укусах змій та комах.4.Перша допомога при інфекційних захворюваннях.
Хід уроку
1.Перша допомога при отруєнні хімічними речовинами.Отруєння – це порушення здоров’я, навіть до смертельного наслідку, які ви- никають при попаданні в організм отруйних речовин. Відомі отруєння хімічними речовинами (кислотами), лікарськими препаратами, алкоголем і сурогатами алкоголю (метиловим спиртом, дихлоретаном і ін.), побутовим газом, вихлопними автомобільними, пороховими газами, продуктами рослинного походження (гриби, ягоди), речовинами тваринного походження (при укусах змій і так далі) і багато інших. Важкість отруєння і його наслідки залежать від багатьох факторів: властивостей і кількості отрути, яка поступила в організм, способу його надходження, тривалості перебування в організмі хворого (або контакту з отрутою), стану здоров’я потерпілого та інше. При підозрі отруєння треба перш за все з’ясувати можливий характер отрути і те, яким шляхом потрапила вона в організм (через шлунково-кишковий тракт, через дихальні шляхи або шкіру і слизові оболонки) – від цього залежать особливості надання першої допомоги. Головна умова при наданні першої допомоги при будь-яких отруєннях – швидкість дій. Через дихальні шляхи в організм людини можуть потрапити газоподібні і пароподібні отрути (хлор, бром, аміак, фосген, оксид азоту, окис вуглецю, пари нітробензолу, аніліну порохові гази та ін.). Найбільш поширеним отруєнням цього типу є отруєння окисом вуглецю (чадним газом), який утворюється при неповному згоранні дров вугілля, бензину та ін., неповному закритті кранів газових плит, міститься у вихлопних газах автомобілів (особливо з двигунами із несправними карбюраторами), порохових газах, будівельні фарби на маслах, що висихають, також виділяють СО. Газ, потрапляючи до організму, з’єднується з гемоглобіном крові, утворюючи карбоксигемоглобін, що перешкоджає переносу кисню кров’ю та засвоєння його клітинками організму. Ознаками отруєння є головний біль, запаморочення голови, шум у вухах, загальна слабкість, яка ускладнює прийняття рятівних мір самими потерпілими, нудота і блювотиння, в подальшому сонливість, задишка, пригнічення свідомості, червоно–багровий колір обличчя, судороги і смерть від задухи (асфіксії). Перша допомога: термінове вилучення потерпілого із даного приміщення (в теплу пору року – на вулицю); штучне дихання, дати понюхати нашатирний спирт; після відновлення дихання покласти потерпілого з піднесеними догори ногами і зігріти; забезпечити швидку доставку у лікувальний заклад. Отруєння отрутами, прийнятими усередину, зустрічаються найчастіше, ніж інші. Важко протікають отруєння алкоголем і сурогатами алкоголю (метиловий спирт, якого для отруєння достатньо прийняти 7 – 10 г., антифриз, дихлоретан). Ознаки: запах спирту із рота; спочатку збудження нервової системи, потім (по мірі розвитку отруєння) втрата свідомості, ослаблення рефлексів, синюшність шкіряних покровів, слабкий рідкий пульс, дихання слабке, може відбутися зупинка дихання. Отруєння сурогатами (метиловий спирт), крім того супроводжується (через 10-12 годин) болями у животі, блюванням, болями в очах, порушується зір, наступає сліпота. Перша допомога у даному випадку:• Якщо потерпілий при свідомості, треба промити шлунок (дати випити 4-5 стаканів води, можна з додаванням 1 чайної ложки соди у кожний стакан і викликати блювання, повторити 2-3 рази – до „чистої води”). Дати сольове проносне: 1-2 столові ложки гіркої солі на стакан води. Дати активоване вугілля (із розрахунку 1 таблетка на 10 кг. ваги потерпілого); доцільно прийняти обволікаючі речовини – яєчний білок, кисіль, желе; рясне пиття, можна міцний чай або каву. • Якщо потерпілий без свідомості – укласти його без подушки на бік або на живіт, з опущеною вниз або поверненою в бік головою, щоб виключити можливість попадання блювотиння у дихальні шляхи. Дати вдихати пари нашатирного спирту. Якомога швидше доставити у лікарню.
2.Перша допомога при отруєнні продуктами тваринного та рослинного походження.
Харчове отруєння (харчова токсикоінфекція)- отруєння, яке викликано вживанням недоброякісних продуктів тваринного походження (м’ясо, риба, ковбасні вироби, м’ясні та рибні консерви, молоко і вироби із нього – крем, морозиво і т.п.)Захворювання викликають мікроби та продукти їх життєдіяльності – токсини. М’ясо, риба можуть бути інфіковані:- при житті тварин;- під час приготування їжі;- в результаті неправильного зберігання харчових продуктів.Перші ознаки захворювання з’являються через 2-4год. після вживання отруєного продукту, в деяких випадках хвороба може розвиватися через великий проміж часу – 20-26 годин.Ознаки захворювання:- загальне нездужання;- нудота і чисельне блювання;- частий рідкий стул, іноді з домішками слизу і крові;- зниження артеріального тиску та почастішання і послаблення пульсу;- блідість шкіряних покровів;- висока температура тіла (38-400С) і спрага;- схватнообразний біль у животі.Пам’ятайте! Якщо хворого залишити без допомоги, катастрофічно швидко розвивається сердечно – судинна недостатність, виникають судомні скорочення м’язів, наступає колапс і смерть
Правила надання першої допомоги при отруєнні їжею:
1. Промити шлунок водою за допомогою шлункового зонду або шляхом викликання штучного блювання(рясне вживання теплої води 1,5-2 л. з послідуючим роздратуванням кореня язика). Промивання проводити до “чистої води”.2. Забезпечити вживання хворим карболену, а також послабшувального (25 г. солевого послабшувального на пів стакана води або 30 мл. касторової олії)3. В гострому періоді (після промивання шлунку) – вживання горячого чаю або кофе4. Хворого необхідно зігріти, обкласти грілками (до рук і ніг)5. Викликати швидку допомогу або доставити хворого в лікувальний заклад.Дуже поширеними залишаються отруєння отруйливими грибами (мал.253) бліда поганка, мухомор, строчки, отруйливі сироїжки, волошки і таке інше. Отруєння поганкою є одним із найбільш небезпечних. Через 6-8 годин після прийняття отрути виникають нестримне блювання, колькоподібні болі у животі, пронос з кров’ю. На 2-3 день з’являються симптоми печінкової та ниркової недостатності, жовтяниця, відсутність сечі, потім порушення свідомості, максимальне розширення зіниць, падіння артеріального тиску. Смертність при даному отруєнні досягає 50%.При перших ознаках отруєння необхідно негайно розпочинати надання першої допомоги (як описувалося вище), але у подібних випадках не обійтися без втручання лікарів. Хворого потрібно терміново госпіталізувати. Іноді отруєння пов’язані з вживанням у їжу плодів, листя або коренів отруйливих рослин, які помилково приймають за їстівні (аконіт, болиголов плямистий, дурман, вовче лико, молочай, хрестовик, чемериця та інші із майже 400, які зустрічаються у нашій країні).Отруєння дає знати про себе вже через декілька хвилин слиноточивістю, печінням в роті, глотці, болем у животі, блюванням і таке інше. Ураження нервової системи є провідним при гострих отруєннях багатьма отруйними рослинами, розвивається стан оглушення, кома, судоми, нечіткість зору та ін. Перша допомога надається як описано вище у порядку само- і взаємодопомоги. Отруєння можуть виникати і при надходженні отрути через шкіряні покрови і слизові оболонки (кислоти та луги, хлорофос, етілірований бензин та ін.). Так, при роботі з етілірованим бензином може відбутися отруєння тетраетилсвинцем, який може попасти в організм різними шляхами: через шкіряні покрови, дихальні шляхи і шлунково–кишковий тракт. Ознаки отруєння: болі у животі, нудота, блювання, слабість, запаморочення, неспокійний сон, галюцинації, рідкий слабий пульс, зниження температури тіла, пригнічення центральної нервової системи, дихання та ін. Дії щодо надання першої допомоги: змити отруйну речовину холодною водою з милом протягом 5-10 хв. Одяг (при попаданні на нього тетраетилсвинця) зняти і замінити новим. При значному ослабленні дихання – штучне дихання.
3.Перша допомога при укусах змій та комах На території нашої країни небезпеку може являти гадюка звичайна, укус якої супроводжується місцевою больовою реакцією, яка розповсюджується набряком тканин, в тяжких випадках порушеннями серцевої діяльності, ураженням нирок, запамороченням. Перша допомога полягає у наступному: - відсмоктуванні отрути із ранки (ефективно тільки протягом перших 10 хвилин від моменту укусу), постійно її спльовуючи. - іммобілізація укушеної кінцівки, що значно уповільнює поширення отрути; - накладання нетугої пов’язки шириною 2-4 см вище рани для припинення лімфообігу і кровотоку у поверхових венах (але не джгута!); - рясне пиття для найскорішого виведення отрути; - швидке транспортування у лікувальний заклад. Забороняється припалювати місця укусу розжареним залізом та ін, оскільки це не руйнує отруту, а навпаки – посилює тяжкість стану потерпілого.При ужалені бджолами, осами, шершнями може виникнути місцева або загальна реакція. Місцево укус супроводжується сильним болем, набряком, сверблячкою, печінням, почервонінням. Ці ознаки можуть спостерігатися протягом 1-8 діб. У деяких людей, особливо чутливих до отрути комах, виникає алергічна реакція - кропивниця, набряк обличчя, сльозоточивість, падає артеріальний тиск, можливе блювання, озноб, підвищення температури, втрата свідомості, в дуже тяжких випадках – набряк гортані, порушення серцевої діяльності. Перша допомога:• негайне вилучення жала разом з отруйним мішечком;• приложити ватку з нашатирним спиртом, розведеним водою у співвідношенні 1:5;• положити холод на місце укусу;• дати постраждалому таблетку супрастина (протиалергічний препарат);• рекомендується більше пити;• при виражених загальних ознаках доставити потерпілого у лікарню. Отрута павуків викликає сильнішу біль і спазм м’язів, особливо брюшної стінки.Перша допомога:• оброблення рани розчином перманганату калія;• вживання знеболювальних засобів, глюконата кальція;• негайна доставка в лікувальний заклад.
4.Перша допомога при інфекційних захворюваннях
Інфекційні захворювання (від латиського infekto – заражати) – це захворювання, які викликані внаслідок потрапляння хвороботворних мікроорганізмів (бактерії, грибки, віруси) в організм людини від хворого організму та які здатні до масового розповсюдження.Шляхи розповсюдження інфекції:- через кров (СНІД) та в результаті укусів комах (малярія);- повітряно-крапельним (грип, туберкульоз);- через шлунково-кишковий тракт (холера, гепатит „А”);- через предмети побуту (різні захворювання).Попередження інфекційних захворювань:1. Своєчасне виявлення та ізоляція джерела.2. Дотримання правил особистої гігієни.3. Недопущення потрапляння інфекції в шлунково-кишковий тракт (вживання свіжої, доброякісної їжі та добре вимитих овочів і фруктів).4. Уникнення контакту з хворими на інфекцію дихальних шляхів.5. Проведення дезінфекційних заходів (провітрювання приміщень та щоденне вологе прибирання).6. Підвищення імунітету здорової людини за допомогою щеплення, а також шляхом закалювання, вживання вітамінів.Останнім часом велике занепокоєння викликає зріст захворювання туберкульозом у світі і на Україні в тому числі. Відомо, що кожну годину три наших громадянина захворює туберкульозом, а один-два помирає.Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу (паличка Коха), яка дуже стійка у зовнішньому середовищі (на різних предметах зберігається протягом кількох місяців).Зараження людини на туберкульоз відбувається:1. При вдиханні повітря, яке містить мокроти з туберкульозною паличкою (під час кашлю).2. Через посуд, побутові предмети, якими користувався хворий на туберкульоз.Частіше за всього захворювання в людини розвивається в результаті недостатнього харчування, паління, тривалого стресу, хронічних захворювань, незадовільних побутових умов.При туберкульозі частіше за всього спостерігається враження легенів, але також може вражатися практично усі органи і тканини (окрім волосся і нігтів).Однак для цього його необхідно виявити на ранній стадії. З цією метою пропонується:- дорослим – флюорографічні обстеження (не менш 1 раз на рік);- дітям – проба Манту (туберкуліном).Профілактика туберкульозу:1. Імунопрофілактика (щеплення вакциною БЦЖ дітям від 3-5 років до 14 років).2. Повноцінне та якісне харчування.3. відсутність шкідливих звичок.4. Добрі побутові умови.5. Приймання протитуберкульозних препаратів для тих, хто знаходився в контакті з хворим на туберкульоз.Венеричні захворювання (захворювання, що передаються статевим шляхом - ЗПСШ) – це захворювання, які передаються від однієї людини другій під час сексуальних контактів. На цей час їх відомо понад 30. Найбільш частіше зустрічаються: сифіліс; гонорея; гепатити В; С; Д; СНІД; трихоманоз; хламідіоз; герпес статевих органів; гастрологічні кондиломи статевих органів. Коли людина хворіє застудою, організм впорається з інфекцією самостійно, а від ЗПСШ організм самостійно звільнитися не може – йому потрібна допомога. Якщо ЗПСШ не лікувати, то вони можуть викликати серйозні ускладнення. Частіше ці захворювання зовнішнє не помітні, не спричиняють занепокоєння. Але все ж можуть з’явитися ознаки захворювання:- свербіння та палення статевих органів;- незвичні кровотечі або виділення із статевих органів (іноді з домішкою крові);- почервоніння, виразки або бородавки в області статевих органів і заднього проходу;- часте, хворобливе сечовиділення.Наслідки захворювання:1. Безпліддя.2. Зменшення народжуваності.3. Виникнення хвороби у новонароджених та дітей.Профілактика ЗПСШ1. Дотримання правил особистої гігієни.2. Виключення випадкових сексуальних контактів з незнайомими особами (особливо в стані алкогольного оп’яніння).3. Безпосередньо перед статевим контактом і одразу ж після нього рекомендується сечовипускання, крім цього для чоловіків промивання зовнішніх статевих органів дезінфікуючими речовинами (0,05% розчин хлоргексидину (гібітану).4. Застосування контрацептивів.СНІД – це синдром набутого імунодефіциту. Набутого – тому, що це стан, який виникає внаслідок зараження, а не передається генетичним шляхом; імунно – тому, що вражає імунну систему організму, яка бореться з хворобою; дефіцит – тому, що імунна система перестає працювати певним чином; синдром – тому. Що у хворих виникає багато різноманітних симптомів і захворювань.Запам’ятайте! ВІЛ – означає вірус імунодефіциту людини. ВІЛ передається:1. При сексуальному контакті з ВІЛ-інфікованою людиною.2. Коли порушена цілісність шкіряних покровів гострим предметом (голка, бритва або прибором для нанесення татуювання).3. Під час повторного використання шприців або голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія.4. Після переливання крові, яка містить ВІЛ.5. Від інфікованої матері під час вагітності, пологів, грудне молоко.ВІЛ не передається через повітря, їжу, поцілунок, дихання, комах, рукостискання, обіймання, пиття.Перебіг хвороби:
ВІЛ-інфекція проходить декілька стадій:
1. Інкубаційний період (6-8 тижнів).2. Гостра ВІЛ-інфекція – на цьому етапі у більшості людей розвиваються ознаки схожі на ГРЗ, ангіну (2-3 тижня), а потім проходять Як правило, інфікований не пов’язує це з ВІЛ-інфекцією. На цій стадії діагностика не виявляє хвороби.3. Період безсимптомного вірусоносійства (триває 2-5-10 років). На цьому етапі вірус можливо виявити в крові і він також може передаватися іншим людям.4. СНІД – стадія других змін. Першими ознаками цієї стадії є поноси, тривалі (більш 1 місяця) підвищення температури, зменшення ваги тіла (на 10 % і більше), підвищене стомлення, нічна пітливість. Потім приєднуються різноманітні інфекції, пухлини, ураження нервової системи. Впродовж року, після встановлення діагнозу СНІД, помирає кожна людина, а через 3 роки – 80 % хворих.
Профілактичні заходи:
1. Утримання від статевих стосунків, якщо ви почуваєте що не готові до цього.2. Постійність у відношеннях.3. Знання о безпечній поведінці.4. Якщо Ви все ж таки вирішили почати жити статевим життям, то краще це робити з використанням презервативу.5. Не використовуйте вдруге голки та шприци інших людей для введення ліків.Запам’ятайте! Ви можете прийняти рішення мати тільки одного статевого партнера і зберігати взаємну відданість – це самий кращий спосіб запобігання від усіх статевих інфекцій
Пішохідний туризм
3.13. Пішохідний туризм
3.13.1. Дистанції змагань.
3.13.1.1. Змагання з пішохідного туризму проводяться на коротких та довгих дистанціях "Смуга перешкод", "Крос-похід", "Рятувальні роботи".
3.13.1.2. "Смуга перешкод" - коротка дистанція, насичена технічними етапами, які встановлені на природних або штучних перешкодах. Вона може включати виконання спеціальних завдань.
3.13.1.3. "Крос-похід" - довга дистанція, яка передбачає проходження певного маршруту з подоланням етапів та (або)виконанням спеціальних завдань, які встановлені на природних або штучних перешкодах. Маршрут проходиться з орієнтуванням по мапі або задається іншим способом (за описом, азимутально, маркіровкою та інше). Крос-похід може бути багатоденним і здійснюватись в умовах спортивного походу .
3.13.1.4. "Рятувальні роботи" - коротка або довга дистанція, яка передбачає транспортування умовно потерпілого силами команди на певних ділянках дистанції або через етапи та (або)спеціальні завдання. Як самостійна дистанція "Рятувальні роботи" проводяться на дистанціях ІІІ-V класів.
3.13.1.5. Дистанції можуть проходитися в заданому суддями порядку, за вибором команди, у вигляді естафети та інше, що визначається Положенням та Умовами змагань.
Порядок проведення змагань за вибором визначається відповідними Настановами, які затверджуються Виконкомом ФСТУ.
3.13.1.6. Клас дистанції визначається бальною оцінкою, протяжністю дистанції, загальною кількістю етапів, етапами певної складності, кількостю етапів із самонаведенням, а для ?Рятувальних робіт" - кількістю етапів з транспортуванням потерпілого.
Параметри дистанцій повинні відповідати вимогам таблиці 3.13.1 "Параметри дистанції".
Таблиця 3.13.1
Параметри дистанцій
Клас дистанції
Кількість технічних етапів
(від - до) Протяжність дистанції Кількість
етапів з самонаведенням (не менше) Кількість етапів з транспор-туванням потерпілого на дистанції ?Рятувальні роботи"
(не менше) Оцінка дистанції (балів) Смуга перешкод (не більше), ряту-вальні роботи Крос-похід
(не менше)
Загальна сума
балів
(не менше)
Загальна сума балів за технічні етапи, п.1-19 п.2.1.7
(не менше)
V 6-12 2,0 8,0 5 4 100 80 IV 6-10 1,5 7,0 4 3 70 50 III 4-10 1,0 5,0 3 2 50 30 II 4-8 1,0 4,0 2 Не проводиться 35 25 I 2-6 0,5 3,0 0 Не проводиться 20 15
Примітка:
1)Протяжність дистанції ?Рятувальні роботи" допускається зменшувати якщо транспортування потерпілого здійснюється не тільки через етапи, а і на частині маршруту дистанції.
2)Рекомендується зменшувати довжину дистанції крос-походу на 1 км за кожні 200 м набору висот зверх перших 200 м.
3)Дистанція має включати таку кількість етапів (не менше): V клас - 3А-2; 2Б - 2; ІVклас - 3А-1; 2Б-2; 111клас - 2Б-2; 2А-1; 11клас- 2А-1; 1Б-2;
3.13.1.7. Перелік етапів та спеціальних прийомів:
Технічні етапи:
1. Навісна переправа через річку.
2. Навісна переправа через яр (скельна).
3. Крутопохила переправа.
4. Підйом по скельній ділянці або схилу.
5. Підйом по вертикальних перилах.
6. Траверс скельної ділянки або схилу.
7. Траверс схилу.
8. Спуск по вертикальних перилах.
9. Спуск по схилу.
10. Переправа через річку по колоді.
11. Переправа через яр по колоді.
12. Переправа по вірьовці з перилами.
13. Переправа через річку вбрід з використанням перил.
14. Переправа через річку вбрід.
15. Переправа на плавзасобах.
16. Транспортування "потерпілого".
17. Подолання перешкоди з використанням підвішеної вірьовки (маятником).
18. Рух по жердинах.
19. Рух по купинах.
Спеціальні прийоми:
20. Орієнтування.
21. В'язання вузлів.
22. Надання долікарської допомоги.
23. Залік з топографії та/або геодезії.
24. Визначення відстані та/або висоти.
25. Встановлення намету.
26. Розпалювання багаття.
27. Укладання рюкзака.
28. Виготовлення спорядження.
3.13.1.8. Умовна складність, бальна оцінка і параметри етапів дистанцій наведені втаблиці 3.13.2.оцінки етапів, спеціальних прийомів.
Таблиця 3.13.2
ОЦІНКА ЕТАПІВ, СПЕЦІАЛЬНИХ ПРИЙОМІВ
?
Назва та параметри
Умов-на
склад-
ність
Оцін-
ка в
балах
Вимоги до етапів
Пункти приміток
1
2
3
45
6
ЕТАПИ
1,
2 Навісна переправа через річку, яр
а)довжина перил 10-20м.
б)довжина перил 20-30м.
в)довжина перил 31-50м.
2А
2Б
3А
8
10
12
Довжина і кут нахилу перил для:
І - ІІІ класів? від 5 до 20 м.
і до 10 градусів ;
IV - V класів - від 21 до 50м. і до 20 градусів
1,2,3,4,
5.
3 Круто похила переправа 3А 12 Кут нахилу переправи більше 20 градусів.
Довжина для ІІІ класу-від 15 до 30м.
Для IV - V класу від 15 до 50м.
1,2,3,
4,5.
4 Підйом по скельній ділянці або схилу
а)при підйомі нема необхідності використання в якості опори руками перильної вірьовки або зачіпок на рельєфі
б)підйом по схилу при необхідності використання додаткової опори руками на рельєф або за вірьовку
в)підйом по простим скелям (зручні зачіпки);
г)підйом по скелям середньої складності (окремі ділянки з
незручними зачіпками)
д)підйом по складним скелям
(більше 50% незручні зачіпки).
1А
1Б
2А
2Б
3А
4
6
8
10
12
Довжина "зони перешкоди" від 7 до 40м.
Середня крутизна не менша 45 градусів
1,2,3,4,5.
6 Траверс скельної ділянки або схилу
а)учаснику нема необхідності користуватися опорою руками за схил або перила
б)траверс схилу або простих скель при русі по яким є необхідність опори руками за перила або схил
в)траверс важкого схилу або скель із зручними зачіпками
г)траверс скель середньої складності (окремі ділянки з незручними зачіпками)
д)траверс складних скель (більше 50% незручні зачіпки)
1А
1Б
2А
2Б
3А
4
6
8
10
12
Може включати горизонтальні, похилі, лобові
ділянки перил.
Кількість перестібувань :
І - ІІІ клас : 2 - 4
IV - V клас : 5 - 7
1,2,3,5
7 Траверс схилу
а)при русі нема необхідності додаткової опори на альпеншток
б)рух по схилу вимагає обов?язкової додаткової опори на альпеншток
в)рух можливий виключно в три такти
1А
1Б
2А
4
6
8
Середня крутизна схилу не менше 30градусів.
Траверс може включати горизонтальні, похилі , лобові ділянки.
Довжина "зони перешкоди"30-60м.
5
5,
8 Спуск або підйом по вертикальних перилах
а)довжина зони перешкоди спуску до 25м
б)довжина зони перешкоди спуску від 25м до 40м або перехід в зоні перешкоди з одних спускових перил на інші зі зміною місця організації страховки
в)підйом по вертикальних перилах до 10м
г)підйом по вертикальних перилах від 10м до 30м
2А
2Б
2Б
3А
8
10
10
12
Середня крутизна "зони перешкоди" не менше 60градусів
Довжина "зони перешкоди"
До ІІІ класу- 5-25м.
IV - V клас - 6-30м.
2,3,4,5
9 Спуск по схилу
а)долання зони перешкоди не потребує обов?язкової опори на перила або схил руками
б)долання зони перешкоди потребує обов?язкової опори на перила або застосування гальмівного пристрою
1А
1Б
4
6
Середня крутизна від 25 до 60 градусів.
Довжина зони перешкоди від 15 до 60м.
2,3,4,5.
10,
11 Переправа по колоді через ріку або яр
а)етап без самонаведення, перехід по колоді не потребує обов?язкової опори руками
б)етап без самонаведення ,перехід по колоді потребує обов?язкової опори руками
в)перехід по колоді не потребує додаткової опори руками за перила або інше (колода не наводиться), етап з самонаведенням
г)перехід по колоді неможливий без використання опори руками, етап з самонаведенням
д)переправа з укладанням колоди
1А
1Б
2А
2Б
3А
4
6
8
10
12
Довжина колоди в "зоні перешкоди"
для І - ІІІ класу - не менше 4м.
для IV - V класу - не менше 6м.
2,3
13 Переправа через річку вбрід з використанням перил
а)вода стояча або при переправі нема потреби опори на перила
б)глибина до 0,5 м; опора руками на перила необхідна
в)швидкість течії до 2 м/с на 50% ширини зони перешкоди , глибина (0.5-1м)або перепливання до 15 м
г)швидкість течії більше 2м/с на 50% ширини зони перешкоди глибина більше 0.5м ; або швидкість течії до2м/c,
глибина більше 1м на 50 % ширини зони перешкоди; або перепливання більше 15м.
1А
1Б
2А
2Б
4
6
8
10
Мінімальна ширина переправи в "зоні перешкоди" для всіх класів - 10м.
1,2,3,4,5
14 Переправа через річку вбрід
а)долання зони перешкоди бродом з самостраховкою (по одному з жердиною, стінкою, попарно і т.д.)або з командною страховкою при імітації перешкоди
б)долання зони перешкоди бродом з командною страховкою
1А
1Б
1Б
4
6
6
12 Переправа по вірьовці з перилами
а)переправа без самонаведення при зоні перешкоди до 25м
б)переправа без самонаведення при зоні перешкоди більше 25м
в)переправа з самонаведенням при зоні перешкоди до 25м
г)переправа з самонаведенням при зоні перешкоди від 25м до 35м
д)переправа з самонаведенням (верхньої і нижньої перильних вірьовок)при зоні перешкоди більше за 35м
1А
1Б
2А
2Б
3А
4
6
8
10
12
Відстань між кріпленням верхньої і нижньої вірьовки рекомендовано до1,5м.
Довжина "зони перешкоди" :
І - ІІІ клас - від 7 до 20м.
IV - V клас - від 15 до 40м.
1,2,3,5
15 Переправа на плавзасобах 1А 4 16 Транспортування ?потерпілого"
а)виконання практичної дії по наданню допомоги ( накладання шини, пов?язки та інше)
б)транспортування індивідуальне, на носилках пасивного потерпілого без виготовлення носилок (за кожні 50 м)
в)виготовлення носилок, кокона, "павука" або іншого засобу для групового транспортування потерпілого
г)спуск потерпілого з супроводжуючим
д)підйом потерпілого з супроводжуючим без поліспаста (напряму)
д)переправа пасивного потерпілого по навісній переправі
е)підйом потерпілого з супроводжуючим за допомогою поліспаста
н/к
1А
н/к
2Б
2Б
3А
3А
2
1
2
10
10
12
12
Потерпілий може бути активним або пасивним.
Транспортування потерпілого по місцевості при груповій переносці від 50 до 200м. ; при індивідуальній переносці до 100м.
1,2,3,5
17 Подолання перешкоди з використанням підвішеної вірьовки (маятником)
а)без самонаведення
б)із самонаведенням
1А
1Б
4
6
Ширина "зони перешкоди" 3-6м.
18 Рух по жердинах (за кожен прогон) 1Б 1 Кількість прогонів не більше 10.
Відстань між опорами 2.5 - 3.5м.
Кількість жердин на команду не менше , ніж по одній на двох учасників
19 Рух по купинах н\к 2 Довжииа "зони перешкоди" 5 - 20м.
Спеціальні прийоми
20 Орієнтування
а)рух по заданому азимуту і відстані, рух в заданому напрямі по карті, орієнтування по маркірованому маршруту, рух по "легенді", рух по лінії, позначеній на карті за кожний кілометр;
б)визначення місця знаходження,
1А
1А
2
2
Визначення часу проходження ділянок з орієнтуванням проводиться відповідно до норм часу на 1км. дистанції згідно з "Таблицею норм часу на орієнтування" з додаванням часу на набір висоти з розрахунку одна година на кожні 400м. набору (за раціональним шляхом руху). 21 В?язання вузлів 1А 2 Перелік вузлів визначається Настановами. 22 Надання долікарняної допомоги
а)Теоретичні питання (за одне питання),кількість оцінюваних питань-не більше двох
б)Практичні дії (пов?язки, шини та ін.)
н\к
1А
1
2
Перелік умовних травм і захворювань визначається Настановами
23
Залік з топографії і геодезії
(за 6 питань) 1А 2 Учасники виконують завдання з малюванням та розшифровкою знаків топографічних ,визначення азимуту або напрямку руху , визначення відстані при певних заданих масштабах , та інше 24 Визначення відстані або висоти 1А 2 Рекомендується відстань 20 - 50м., висота - 10-50м.
Точність - до 10%.
25 Встановлення намету н\к 1 26 Розпалювання багаття н\к 1 27 Укладка рюкзака н\к 1 28 Виготовлення спорядження н\к 1 29 Набирання висоти
а)коротка дистанція , за кожні 10м. набору
б)довга дистанція , за кожні 100м
1
1
Примітки :
1.Додатково за перехід першого учасника даються такі бали :
0б - якщо за Умовами перший учасник проходить без страховки або по
суддівським перилам;
1б - перший учасник проходить на самостраховці (шест, льодоруб і т. і.)або з командною страховкою при імітації перешкод.
2б - перший учасник проходить з командною страховкою.
2.Можливо використання коефіцієнта У = 1,2 при ускладнених умовах роботи на етапі (наприклад, відсутність площі при наведені переправи, переправа знизу вгору , наявність активного потерпілогоі т.д.).
3. За автономність роботи на етапі вводяться наступні коефіцієнти:
А = 0,8 - якщо етап обладнаний суддівською страхуючою чи супроводжуючою вірьовкою замість командних вірьовок;
А = 0,5 - якщо на етапі суддівські перильні (для спуску, підйому, переправи і т. і.)вірьовки;
А = 0,3 - якщо весь етап підготовлений суддями.
4.
Якщо етап проходиться з пасивним "потерпілим", то застосовується коефіцієнт П = 1,2.
5.
Вказані в таблиці бали застосовуються при протяжності "зони перешкоди" етапу від 20 м до 30 м.
В інших випадках використовуються коефіцієнти:
L = 0,8 - якщо протяжність менше 20 м;
L = 1,2 - якщо протяжність від 30 м до 40 м;
L = 1,3 - якщо протяжність більше 40 м.
6. Коефіцієнти У, А, L застосовуються як для основних балів оцінки етапа, так для додаткових згідно п. 1.
7. Розрахунок оцінок етапів з урахуванням усіх коефіцієнтів проводиться з точністю до 0,1 бала.
8. Дистанція складається з локальних перешкод ( етапи, спеціальні завдання , спецприйоми )та протяжних перешкод (орієнтування , набір висоти).
9. Вказана в таблиці складність етапу відповідає тільки повністю автономній роботі команди. Ті елементи дистанції , які не відповідають по технічним параметрам розділу 5 таблиці 3.13.3 не мають умовної складності та оцінки у балах.
10. Норми часу на орієнтування (як на етапах, так і на дистанції )на довгих дистанціях визначаються в залежності від класу дистанції змагань згідно з таблицею 3.13.3. норм часу на орієнтування.
НОРМИ ЧАСУ НА ОРІЄНТУВАННЯ
Таблиця 3.13.3.
Види орієнтування Норми часу в хвилинах на 1 км Клас дистанцій змагань І-ІІ ІІІ -IV V Заданий напрям, маркірований маршрут 14-19 13-18 12-17 Азимутальний, лінійний маршрут 17-22 15-20 13-18
3.13.1.9. Положенням або Умовами проведення змагань можуть бути запроваджені етапи або спеціальні завдання, що принципово відрізняються від вищезазначених. Їх запровадження повинно бути попередньо узгоджено з комісією з пішохідного туризму ФСТУ.
3.13.1.10. Умови проходження етапів, вимоги до організації, облаштування дистанцій, етапів та спеціальних завдань, роз?яснення таблиці штрафів, вимоги до спорядження та його застосування, порядок організації суддівства, ведення суддівської документації, порядок розгляду протестів та інші питання визначаються Настановами, які затверджуються Виконкомом ФСТУ за поданням комісії пішохідного туризму ФСТУ.
Вимоги Настанов обов?язкові до виконання командами (учасниками)та суддями.
3.13.1.11. Якщо на етапі є елементи інших етапів то треба застосовувати штрафи за порушення всіх етапів, елементи яких мають місце.
3.13.1.12. Склад команди визначається Положенням про змагання і повинен забезпечувати безпеку проходження дистанції. Для дистанцій 1У-У класів при командному проходженні дистанції склад команди становить не менше 6 осіб.
3.13.2. Проходження дистанції
3.13.2.1 Дистанція (частина дистанції)вважається пройденою при проходженні командою (учасником на особистих дистанціях)повного маршруту (взяття в заданій послідовності всіх контрольних пунктів дистанції або проходження всіма маркірованими коридорами руху по дистанції)і подолання не менше ніж п?ятдесяти відсотків від загальної кількості етапів ( спеціальних завдань).
3.13.2.2 Старт команд може бути роздільним, груповим, загальним. Інтервал старту між командами (учасниками)повинен бути таким, щоб вони не створювали перешкод іншим командам (учасникам)при подоланні дистанції. Старт може бути примусовим або по готовності команди, дистанції, що визначається Умовами.
У випадку, коли одна команда може наздогнати іншу, дистанція повинна мати відповідну кількість рівноцінних варіантів подолання етапів. В випадку, якщо одна команда наздогнала іншу і створюються перешкоди в подоланні дистанції, то одній з цих команд надається відсічка (зупиняється час роботи на дистанції)і будь-які дії всіх учасників цієї команди припиняються до закінчення відсічки, крім випадків пов?язаних з безпекою.
3.13.2.3. Починати роботу команди на етапі крос-походу дозволяється при наявності на етапі не менше двох учасників команди та після того, як судді на етапі буде здана командна картка. В разі не прибуття на етап до закінчення роботи на етапі всіх членів команди - команда знімається з етапу, а подальший рух по дистанції членів команди і видача команді картки здійснюється тільки після прибуття всіх учасників команди на етап.
3.13.2.4. Рух учасників по дистанції (етапі)в зворотньому напрямку дозволяється в межах коридорів руху, якщо при цьому забезпечено дотримання умов безпеки, які передбаченні для подолання таких етапів.
3.13.2.5. Для регулювання часу проведення змагань допускається введення суддівського обмеження часу, яке може застосовуватися у вигляді контрольного, заданого, оптимального часу на дистанції або частини дистанції.
Суддівські обмеження часу визначаються і повідомляються в Умовах. Якщо Умовами воно не визначено , то суддівське обмеження часу повинно бути повідомлено команді до старту першої команди.
Після закінчення контрольного часу дії команди (учасника)по проходженню припиняються, а результат не зараховується - команда (учасник)знімаються з етапу (дистанції).
По збіганню заданого часу дії команди припиняються, суддями фіксуються положення та місце перебування учасників, спорядження, потерпілого, вантажу. Діям команди надається суддівська оцінка і призначається штраф. По закінченні заданого часу команда звільняє дистанцію, частину дистанції, етап і продовжує долати наступну частину дистанції.
При перевищенні оптимального часу на команду (учасника)накладається штраф із розрахунку 1 бал за кожні 30 секунд (повні чи неповні)перевищення оптимального часу. Час перевищення визначається як різниця між фактично витраченим на подолання етапу часом і встановленим оптимальним часом.
3.13.2.6. На проходження дистанції "Крос-походу" суддівською колегією розраховується суддівське обмеження часу з урахуванням класу змагань та конкретних погодних умов.
Контрольний час етапів рекомендується призначати у півтора рази більше розрахункового часу, який визначається начальником дистанції при її плануванні..
3.13.2.7. Початком роботи на будь-якому етапі вважається вихід будь-якого учасника за лінію старту(якщо вона є), контрольну лінію, або контакт учасника з суддівським обладнанням етапу або інша дія, обумовлена Умовами. Завершенням проходження (фінішем)етапу, спеціального завдання, спеціального прийому вважається момент виходу за лінію фінішу останнього учасника команди та спорядження, або якщо закінчився контрольний (заданий)час, або по команді капітана у разі проходження етапу всіма учасниками.
Спорядження, залишене на етапі крос-походу та довгій дистанції ?рятувальних робіт" після закінчення контрольного часу або залишення етапу по команді капітана, повертається команді після її фінішу на цьому етапі.
3.13.2.8. Умовами може бути передбачена заміна учасника на дистанції. Порядок та умови здійснення замін визначаються Настановами, затвердженими виконкомом ФСТУ.
3.13.2.9. Кількість учасників на фініші дистанції, на проміжних етапах та КП повинна бути така ж, як і на старті, за винятком випадку, коли учасник зійшов з дистанції і залишений командою на етапі або на КП з суддями з відповідною суддівською відміткою в командній картці та протоколі, кількість учасників на фініші та останньому технічному етапі повинна бути однакова. Про неповний склад команди на етапі капітан зобов?язаний сповістити суддів етапу до початку роботи на етапі. Якщо учасник , який не зійшов з дистанції не являється на етап для проходження (з відповідною фіксацією в протоколі етапу), то команда знімається з етапу.
3.13.2.10. Команда (учасники)мають діяти на дистанціях самостійно, автономно, без отримання сторонньої допомоги, втручання в дії команди тренерів, представників, членів делегації (в тому числі у вигляді дублювання команд, підказок, настанов та інше), якщо інше не обумовлено Положенням або Умовами.
3.13.3. Заявки з тактики
3.13.3.1. Заявка з тактики заповнюється після перегляду або оголошення дистанції
відповідно до роз'яснень, зразків і бланків заздалегідь розданих командам.
Необхідні вимоги до заявки визначаються Умовами.
Позначення на схемі(фотографії)до заявки подаються відповідно до маркування, прийнятого службою
дистанції. Система маркування повідомляється команді до перегляду (оголошення)дистанції. Додаткові
умовні позначення по?винні бути розшифровані.
3.13.3.2. Заявка з тактики підписується капітаном команди і подається в суддівську колегію після перегляду (оголошення)дистанції у встановлений термін.
3.13.3.3. Перед стартом капітан команди має право внести зміни в заявку щодо кількості
та виду спорядження, яке буде використано .
3.13.3.4. Всі неточності заповнення заявки, а також пропуски в заявці штрафуються як порушення заявленої тактики.
3.13.4.
Забезпечення безпеки на дистанції (етапах)
3.13.4.1. Ділянки рельєфу, по якому проходить дистанція, а також місця, де повинні проходити вірьовки суддівсь?кої страховки, очищаються від предметів, які можуть становити небезпеку для учасників та суддів. У випадку неможливості усунення всіх небезпечних предметів вони позначаються обмежувальною лінією або іншим чином.
3.13.4.2. Ділянка ріки, яка використовується для проведення змагань, по?винна мати досить рівне дно, безпечні підходи до місця змагань. Рекомендується встановлення поста перехоплення нижче по течії.
3.13.4.3. Очищення дистанції проводиться спеціальною бригадою під керівництвом начальника дистанції.
3.13.4.4. На етапах, де це необхідно, суддями обладнуються пункти страховки та самостраховки.
3.13.4.5. Всі учасники змагань, що знаходяться на дистанції, повинні бути в касках та забезпечені суддівською чи командною страховкою (самостраховкою), за винятком ділянок, обумовлених Умовами.
3.13.4.6. Пункти перестібування суддівської страховки повинні бути обумовлені та обладнані відповідним чином для забезпечення безпеки. Суддівська страховка не повинна заважати або надавати допомогу учаснику при проходженні дистанції, а також торкатися потенційно небезпечних ділянок рельєфу.
3.13.4.7. Учасники зобов'язані слідкувати за правильним по?ложенням прикріпленої до них суддівської страховки.
3.13.4.8. Начальник дистанції і заступник головного судді з безпеки зобов'язані особисто перевірити район змагань, дистанції, етапи, надійність обладнання пунктів страховки та самостраховки, суддівської страховки, вжити заходи до усунення причин, що можуть призвести до нещасного випадку.
3.13.4.9. Всі судді, що знаходяться на дистанції в місцях, де можливі зриви або падіння каміння, повинні бути забезпечені самостраховкою та захисними касками.
3.13.4.10. Закріплення суддівської страховки до учасника і зняття її виконується під контролем суддів у пунктах, визначених Умовами.
3.13.4.11. Забороняється використовувати обладнання дистанції, не передбачене для її проходження, та вірьовку верхньої командної страховки для підйому (витягування)або спуску учасника при проходженні дистанції.
3.13.4.12. Усі учасники змагань повинні бути забезпечені: індивідуальною страховочною системою, яка складається із зблокованих поясу грудної обв?язки з наплічними лямками та поясу бесідки з лямками під стегна або конструктивно складати єдину систему; захисною каскою з номером учасника і літерою "К" у капітана; єдиною, по можливості, формою, яка повинна закривати лікті та коліна, а також іншим спорядженням, визначеним Положенням і Умовами.
3.13.4.13. Все спорядження виступаючих, яке використовується при проходженні дистанції, повинно бути оглянуте і допущене до використання технічною комісією.
Основні вимоги до спорядження:
1)Основна вірьовка повинна мати діаметр не менше ніж 10 мм
і не мати пошкоджень;
2)Усі елементи страховки, самостраховки і з'єднань (блокування)мають бути виконанні із основної вірьовки або матеріалу такої ж міцності;
3)Захисна каска повинна бути обладнана амортизатором, ременем для підборіддя та закріплена до страховочної системи учасника.
3.13.4.14.
Усе спорядження, яке учасники беруть з собою на дистанцію, разом з дозволом технічної комісії, повинне бути представлене для контролю судді при учасниках.
3.13.4.15. Відповідальність за якість і безпечне використання всього спорядження учасників покладається на представника команди або самих учасників.
3.13.4.16. Відповідальність за підготовку учасників команд вимогам, необхідним для подолання дистанцій, покладається на представників команд.
3.13.4.17. Відповідальність за наслідки, викликані порушенням безпеки з вини учасника, несе учасник, який припустив таке порушення.
3.13.5. Суддівство та визначення результатів
3.13.5.1 Техніка і тактика проходження кожного етапу і ви?конання спеціальних прийомів оцінюється бригадою суддів відповідно до шкали штрафних балів, згідно таблиць 3.13.4, 3.13.5, 3.13.6.
Бригада суддів на етапі здійснює суддівство спільно. Судді на етапах фіксують штрафи
в суддівських картках і протоколах. Учасникам можуть надаватись інформаційні картки, на яких судді
роблять відмітку про проходження етапу та повторюють за?пис штрафів.
3.13.5.2. Результат команди (учасника)на довгій дистанції - дистанціях "Крос-похід" та "Рятувальні роботи" визначається сумою часу штрафів та постійної часу. Постійна часу залежить від складності дистанції і дорівнює її бальній оцінці х 3 (1 бал=30 сек.).
Краще місце займають ті, що мають менший сумарний результат. При рівності результатів команд (учасників)вищі місця одержують ті, хто стартував раніше. Порядок визначення результатів на довгій дистанції - крос-походу за вибором встановлюється у Методичних роз'ясненнях, настановах, що затверджені виконкомом ФСТУ.
Положенням або Умовами може бути передбачено інший порядок визначення результату команди.
3.13.5.3. Результат команди (учасника)на короткій дистанціях "Смуга перешкод" та "Рятувальні роботи" визначається сумою часу, витраченого командою на проходження дистанції і штрафів. Кращі місця займають ті , хто має менший сумарний результат.
При рівності результатів команд (учасників)вищі місця одержують ті, хто має менший штраф. Порядок визначення результатів на короткій дистанції за вибором визначаються у Методичних роз'ясненнях, що затверджені виконкомом ФСТУ. Положенням або Умовами може бути передбачено інший порядок визначення результату команди.
3.13.5.4. Якщо всі означені показники команд (учасників)однакові, вони займають одне вище місце, а наступна одержує місце на одне більше, ніж кількість команд (учасників)в протоколі до неї.
3.13.5.5. Якщо після закінчення заданого часу етап подолали не всі учасники команди, команда отримує штраф відповідно до таблиць штрафів .
3.13.5.6.В особисто-командних змаганнях кількість учасників команди, які дають командний залік, рекомендується встановлювати менше складу команди, визначеному до участі в змаганнях. Ці учасники, якщо вони мають результат та місце, мають назву "залікових". Найменша кількість залікових учасників - два. Порядок визначення результатів команди в особисто?командних змаганнях визначається Положенням або Умовами про змагання.
3.13.5.7. При рівності результатів більш високе місце займає команда, що має більш високе місце кращого учасника незалежно від статті, потім другого та інших.
3.13.5.8.Загальний результат команди (учасника)по всіх дистанціях змагань (багатоденні змагання)визначається згідно до Положення за сумою відносних результатів виступів (у відсотках до результату переможця), або за сумою місць, або за кількістю балів, які відображають місце команди та важливість дистанції (в залежності від визначеного Положенням та Умовами коефіцієнту).
3.13.5.9. У випадку виникнення технічного інциденту суддя фіксує інцидент і робить відсікання часу, усуває причину інциденту, і дає проміжний старт команді, або команді надається право на повторний старт. Остаточне рішення по технічному інциденту приймає головний суддя.
3.13.6. Розмітка та маркування дистанції.
3.13.6.1. На дистанції розмічаються:
- місця старту, фінішу, перевірки спорядження, роботи учасників на етапах, небезпечні ділянки тощо.
- пункти страховки, самостраховки, проміжної страховки, пункти зміни ведучого, контрольні пункти, тощо.
3.13.6.2. Розмітка місць (зон ділянок)виконується такими лініями:
- лінії старту і фінішу дистанції або етапу. Їх перехід визначає момент початку або кінця роботи на дистанції (етапі);
- контрольними лініями, які відокремлюють небезпечні зони в місцях роботи учасників на етапі.
У цій зоні учасники зобов'язані бути на командній страховці або самостраховці та в касках (в залежності від етапу та умов);
- обмежувальними лініями, які відокремлюють небезпечну зону перешкоди, або легкі ділянки (коридор обов'язкового руху). Рекомендується поєднувати їх з природними межами перешкоди (краєм яру, кулуару, берегом річки тощо).
Використання цих ліній та їх поєднання обумовлюється Умовами. Ці лінії повинні щільно прилягати до рельєфу. Крім того, можуть застосовуватись лінії маркіровки, що спрямовують рух учасників та інші допоміжні лінії, обумовлені Умовами
.«Подолання перешкод на заздалегідь обладнаних трасах»2.1. З пішохідного туризму
У пішохідному туризмі існують наступні види дистанцій:
Смуга перешкод - це коротка динамічна дистанція насичена технічними етапами,
які встановлені на природних і штучних перешкодах.
Крос-похід - це довга дистанція, що імітує похідні умови. Представляє
орієнтування по картосхемі при подоланні маршруту, подолання природних перешкод,
технічних етапів, а також спеціальних завдань.
Рятувальні роботи - передбачають надання першої долікарської допомоги умовно
потерпілому, виготовлення транспортного засобу для транспортування по технічних і
природних перешкодах.
2.2. З туристського орієнтування
Орієнтування на місцевості - це сукупність дій по визначенню свого положення
(місця перебування) серед оточуючих об'єктів або орієнтирів, сторін горизонту,
напрямку руху и досить точному дотриманні цього напрямку.
До туристського орієнтування відносять наступні види змагань:
• рух у заданому напряму;
• рух лінійним маршрутом (лінія);
• рух маркованою трасою (маркування);
• рух за легендою;
• рух заданим азимутом;
• орієнтування за вибором.
Заданий напрямок - це вид змагань при якому учасник за мінімальний час
повинен пройти дистанцію і відзначитися на всіх контрольних пунктах у заданому
порядку.
Рух по лінійному маршруту - це дистанція, на якій за мінімальний час необхідно
пройти по чітко заданому маршруту, на якому знаходяться КП. Рух по лінії здійснюється
по чітких лінійних орієнтирах. Результат визначається по сумі чистого часу проходження
і штрафних балів, за не взяті КП.
Рух по маркованій трасі - це дистанція, на якій за мінімальний час, рухаючись по
промаркованому маршруту, необхідно правильно відзначити КП що зустрічаються.
4
Рух за легендою - це дистанція, на якій за мінімальний час, по даному суддями
опису, необхідно пройти визначений маршрут (без карти).
Рух по азимуту буває двох видів:
• рух по азимутальному маршруту;
• пошук заданої точки.
Орієнтування на вибір - являє собою дистанцію, на якій, за визначений
контрольний час, учаснику необхідно взяти як найбільше контрольних пунктів на свій
розсуд. Кожен контрольний пункт має бальну оцінку (у залежності від віддаленості).
Результат учасника підраховується по сумі балів за взяті контрольні пункти. При виході
за КЧ (контрольний час) учасник штрафується, за кожну неповну хвилину- 1 бал штрафу.
Розвиток основних рухів. Вправи з ходьби. Вчити ходити різними способами: на носках, п'ятках, на зовнішній і внутрішній сторонах стопВправи з ходьби. Вчити ходити різними способами: на носках, п'ятках, на зовнішній і внутрішній сторонах стоп, у напівприсяді, схресним кроком, спиною вперед, з предметом у руках (гімнастична палиця на плечах, за спиною, перед грудьми та ін.); приставним кроком, змінюючи положення рук (вгору, вперед, у сторони та ін.), з оплесками в долоні; ходити в колоні по одному та парами зі зміною темпу.
Вправи з бігу. Вчити бігати на носках, високо піднімаючи коліна, короткими та широкими кроками. Вчити бігати в колоні по одному і парами, перешиковуватись за певним сигналом. Вчити пробігати повільно 30 м по знайомій місцевості.
Вправи зі стрибків. Вчити стрибати стоячи на місці (ноги навхрест, нарізно, одна нога вперед, друга назад); підстрибувати з ноги на ногу на місці, просуваючись уперед на 2-3 м.; стрибати на одній нозі (правій, лівій), просуваючись уперед. Вчити стрибати в довжину з місця (відстань 30-50 см), у висоту на місці (на 10-20 см); стрибати в глибину (з колоди, куба, пеньків заввишки 20-30 см).
Вправи у киданні та коченні. Вчити кидати м'яч угору, об землю і ловити обома руками не менш як 5 разів підряд; однією рукою – не менш як 3-4 рази підряд; перекидати із однієї руки в другу. Удосконалювати вміння кидати м'яч вихователю обома руками від грудей, з-за голови, знизу; кидати м'ячі, торбинки з піском (вагою 200 г) правою та лівою рукою у вертикальну та горизонтальну звукову ціль з відстані 1,5-2 м, на дальність не менш як 3-5 м (наприкінці року).
Вправи у повзанні та лазінні. Вчити повзати на передпліччях і в упорі стоячи на колінах по лаві, колоді, похилій дошці, спираючись кистями рук. Вчити сидячи на колоді, лаві, пересуватись уперед за допомогою рук і ніг, повзати на грудях та животі по лаві, рухаючи кінцівками поперемінно. Вчити чергувати повзання з іншими видами рухів – ходьбою, бігом, переступанням та ін. Вчити перелізати через лаву (колоду), підлізати під дугу, палицю, розміщені на висоті 40-50 см. Лазити по гімнастичній драбині приставним способом, пролізати в обруч прямо, лівим та правим боком.
Вправи з рівноваги. Вчити ходити по дошці, гімнастичній лаві (завширшки 20-25 см, заввишки 30-35 см), по колоді (діаметр 30 см) прямо і боком, тримаючи у руках палицю, м'яч, переступаючи через палицю, мотузок (закріплені на висоті 25-30 см). Вчити ходити по дошці, покладеній похило (завширшки 30-25 см, кут нахилу 15-20°). Стоячи на гімнастичній лаві (колоді), підніматись на носки, повертатись навколо себе; стояти на одній нозі (друга відведена назад, руки в сторони). Після бігу, стрибків присідати на носках, руки в сторону, вгору, на поясі, робити «ластівку». Вчити кружляти парами, тримаючись за руки.
Загальнорозвивальні вправи
Вправи виконуються з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи) з використанням обручів, палиць, м'ячів та інших предметів.
Вправи для рук і плечового пояса. Вчити приймати різні вихідні положення: руки перед грудьми, руки до плечей (лікті опущені, лікті в сторони), з першого положення розводити руки в сторони, випрямляти вперед, розгинаючи в ліктях; з другого – піднімати руки вгору, розводити в сторони долонями догори; з положення руки за голову розводити руки в сторони, піднімати вгору. Вчити піднімати руки вперед–угору зі зчепленими в замок пальцями (кисті повертати всередину тильним боком); піднімати обидві руки вгору – назад по черзі й одночасно; піднімати й опускати кисті, стискувати і розтискувати пальці.
Вправи для ніг. Вчити переступати на місці, не відриваючи від опори носків ніг; присідати кілька разів підряд, з кожним разом нижче; робити випад уперед, тримаючи руки на поясі, виконуючи руками рухи вперед, вгору. Вчити захоплювати предмети пальцями ніг, трохи піднімати і опускати, перекладати або пересувати їх з місця на місце.
Вправи для тулуба. Вчити, ставши до стіни без плінтуса, притиснутися до неї потилицею, плечима, спиною, сідницею і п'ятками, піднімати руки вгору й опускати донизу; стоячи обличчям до гімнастичної стінки, взятися руками за рейку на рівні пояса, нахилитися вперед, прогинаючись. Вчити повертатися, розводячи руки з положення перед грудьми в сторони, за голову; нахилятися вперед, намагаючись торкнутися підлоги долонями; тримаючи руки вгорі, нахилятися в сторони. Вчити прийняти упор присівши, з упору присівши переходити в упор присівши на одній нозі, відводячи другу в сторону; стоячи на колінах, сідати на підлогу праворуч і ліворуч від колін. Вчити, лежачи на спині, рухати ногами, схрещувати їх; підтягувати голову, ноги до грудей (групуватися). Лежачи на животі, упиратися руками, випрямляти їх, трохи піднімаючи голову і плечі.
Танцювальні рухи. Навчити розпочинати та закінчувати рухи відповідно до музичної фрази; виконувати приставні кроки з присіданням, крок галопу; змінювати характер рухів на швидкий, пожвавлений, точно виконувати ритмічний малюнок. Вчити чергувати простий і дрібний кроки, розходитись та сходитись парами, творчо застосовувати знайомі танцювальні дії.
Шикування та перешикування. Вчити за сигналом шикуватися у колону по одному, парами, в коло; повертатися направо і наліво; розмикатися в колоні на відстань витягнутих уперед рук, у колі – на відстань витягнутих рук в сторони.
1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕХНІКИ
ЛЕГКОАТЛЕТИЧНИХ МЕТАНЬ
Загальна характеристика метань
Метання – це засіб пересування снаряда у просторі. За
структурою рухів метання відносяться до ациклічних
локомоцій. За своєю направленістю впливу на організм
спортсмена метання є швидкісно-силовими видами легкої
атлетики і пов’язані з проявом значних швидкісно-силових
зусиль, а також вимагають від спортсмена високої координації
рухів, яку він повинен проявляти в умовах обмеженості місця
для метань, високої швидкості рухів метальника, частої зміни
характеру і напрямку рухів.
Легкоатлетичні метання можна за вагою, формою
снарядів розподілити на наступні категорії: метання легких
снарядів (спис, граната, малий м’яч); метання середніх за
вагою снарядів (диск); метання важких снарядів (ядро, молот).
Легкоатлетичні метання можна також розрізняти за
особливостями виконання попереднього розгону снаряда і
фінального зусилля. Попередній розгін відбувається кількома
варіантами: прямолінійним розбігом (ядро, спис, малий м’яч,
граната), обертальними рухами (молот), обертальнопоступальними рухами (диск, ядро). У фінальному зусиллі
також маються розбіжності: метання з-за голови через плече
(спис, граната, малий м’яч); метання через сторону (диск,
молот); виштовхування від плеча (ядро).
3.13. Пішохідний туризм
3.13.1. Дистанції змагань.
3.13.1.1. Змагання з пішохідного туризму проводяться на коротких та довгих дистанціях "Смуга перешкод", "Крос-похід", "Рятувальні роботи".
3.13.1.2. "Смуга перешкод" - коротка дистанція, насичена технічними етапами, які встановлені на природних або штучних перешкодах. Вона може включати виконання спеціальних завдань.
3.13.1.3. "Крос-похід" - довга дистанція, яка передбачає проходження певного маршруту з подоланням етапів та (або)виконанням спеціальних завдань, які встановлені на природних або штучних перешкодах. Маршрут проходиться з орієнтуванням по мапі або задається іншим способом (за описом, азимутально, маркіровкою та інше). Крос-похід може бути багатоденним і здійснюватись в умовах спортивного походу .
3.13.1.4. "Рятувальні роботи" - коротка або довга дистанція, яка передбачає транспортування умовно потерпілого силами команди на певних ділянках дистанції або через етапи та (або)спеціальні завдання. Як самостійна дистанція "Рятувальні роботи" проводяться на дистанціях ІІІ-V класів.
3.13.1.5. Дистанції можуть проходитися в заданому суддями порядку, за вибором команди, у вигляді естафети та інше, що визначається Положенням та Умовами змагань.
Порядок проведення змагань за вибором визначається відповідними Настановами, які затверджуються Виконкомом ФСТУ.
Порядок проведення змагань за вибором визначається відповідними Настановами, які затверджуються Виконкомом ФСТУ.
3.13.1.6. Клас дистанції визначається бальною оцінкою, протяжністю дистанції, загальною кількістю етапів, етапами певної складності, кількостю етапів із самонаведенням, а для ?Рятувальних робіт" - кількістю етапів з транспортуванням потерпілого.
Параметри дистанцій повинні відповідати вимогам таблиці 3.13.1 "Параметри дистанції".
Таблиця 3.13.1
Параметри дистанцій
Клас дистанції
| Кількість технічних етапів (від - до) | Протяжність дистанції | Кількість етапів з самонаведенням (не менше) | Кількість етапів з транспор-туванням потерпілого на дистанції ?Рятувальні роботи" (не менше) | Оцінка дистанції (балів) | ||
| Смуга перешкод (не більше), ряту-вальні роботи | Крос-похід
(не менше)
| Загальна сума
балів
(не менше)
| Загальна сума балів за технічні етапи, п.1-19 п.2.1.7
(не менше)
| ||||
| V | 6-12 | 2,0 | 8,0 | 5 | 4 | 100 | 80 |
| IV | 6-10 | 1,5 | 7,0 | 4 | 3 | 70 | 50 |
| III | 4-10 | 1,0 | 5,0 | 3 | 2 | 50 | 30 |
| II | 4-8 | 1,0 | 4,0 | 2 | Не проводиться | 35 | 25 |
| I | 2-6 | 0,5 | 3,0 | 0 | Не проводиться | 20 | 15 |
Примітка:
1)Протяжність дистанції ?Рятувальні роботи" допускається зменшувати якщо транспортування потерпілого здійснюється не тільки через етапи, а і на частині маршруту дистанції.
2)Рекомендується зменшувати довжину дистанції крос-походу на 1 км за кожні 200 м набору висот зверх перших 200 м.
3)Дистанція має включати таку кількість етапів (не менше): V клас - 3А-2; 2Б - 2; ІVклас - 3А-1; 2Б-2; 111клас - 2Б-2; 2А-1; 11клас- 2А-1; 1Б-2;
3.13.1.7. Перелік етапів та спеціальних прийомів:
Технічні етапи:
1. Навісна переправа через річку.
2. Навісна переправа через яр (скельна).
3. Крутопохила переправа.
4. Підйом по скельній ділянці або схилу.
5. Підйом по вертикальних перилах.
6. Траверс скельної ділянки або схилу.
7. Траверс схилу.
8. Спуск по вертикальних перилах.
9. Спуск по схилу.
10. Переправа через річку по колоді.
11. Переправа через яр по колоді.
12. Переправа по вірьовці з перилами.
13. Переправа через річку вбрід з використанням перил.
14. Переправа через річку вбрід.
15. Переправа на плавзасобах.
16. Транспортування "потерпілого".
17. Подолання перешкоди з використанням підвішеної вірьовки (маятником).
18. Рух по жердинах.
19. Рух по купинах.
2. Навісна переправа через яр (скельна).
3. Крутопохила переправа.
4. Підйом по скельній ділянці або схилу.
5. Підйом по вертикальних перилах.
6. Траверс скельної ділянки або схилу.
7. Траверс схилу.
8. Спуск по вертикальних перилах.
9. Спуск по схилу.
10. Переправа через річку по колоді.
11. Переправа через яр по колоді.
12. Переправа по вірьовці з перилами.
13. Переправа через річку вбрід з використанням перил.
14. Переправа через річку вбрід.
15. Переправа на плавзасобах.
16. Транспортування "потерпілого".
17. Подолання перешкоди з використанням підвішеної вірьовки (маятником).
18. Рух по жердинах.
19. Рух по купинах.
Спеціальні прийоми:
20. Орієнтування.
21. В'язання вузлів.
22. Надання долікарської допомоги.
23. Залік з топографії та/або геодезії.
24. Визначення відстані та/або висоти.
25. Встановлення намету.
26. Розпалювання багаття.
27. Укладання рюкзака.
28. Виготовлення спорядження.
3.13.1.8. Умовна складність, бальна оцінка і параметри етапів дистанцій наведені втаблиці 3.13.2.оцінки етапів, спеціальних прийомів.
Таблиця 3.13.2
ОЦІНКА ЕТАПІВ, СПЕЦІАЛЬНИХ ПРИЙОМІВ
?
|
Назва та параметри
| Умов-на
склад-
ність
| Оцін-
ка в
балах
|
Вимоги до етапів
|
Пункти приміток
|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
ЕТАПИ
| |||||
| 1, 2 | Навісна переправа через річку, яр а)довжина перил 10-20м.
б)довжина перил 20-30м.
в)довжина перил 31-50м.
|
2А
2Б
3А
|
8
10
12
| Довжина і кут нахилу перил для: І - ІІІ класів? від 5 до 20 м. і до 10 градусів ; IV - V класів - від 21 до 50м. і до 20 градусів |
1,2,3,4,
5. |
| 3 | Круто похила переправа | 3А | 12 | Кут нахилу переправи більше 20 градусів.
Довжина для ІІІ класу-від 15 до 30м.
Для IV - V класу від 15 до 50м.
|
1,2,3,
4,5. |
| 4 | Підйом по скельній ділянці або схилу а)при підйомі нема необхідності використання в якості опори руками перильної вірьовки або зачіпок на рельєфі б)підйом по схилу при необхідності використання додаткової опори руками на рельєф або за вірьовку в)підйом по простим скелям (зручні зачіпки); г)підйом по скелям середньої складності (окремі ділянки з незручними зачіпками) д)підйом по складним скелям (більше 50% незручні зачіпки). |
1А
1Б
2А
2Б
3А
|
4
6
8
10
12
| Довжина "зони перешкоди" від 7 до 40м.
Середня крутизна не менша 45 градусів
|
1,2,3,4,5.
|
| 6 | Траверс скельної ділянки або схилу а)учаснику нема необхідності користуватися опорою руками за схил або перила б)траверс схилу або простих скель при русі по яким є необхідність опори руками за перила або схил в)траверс важкого схилу або скель із зручними зачіпками г)траверс скель середньої складності (окремі ділянки з незручними зачіпками) д)траверс складних скель (більше 50% незручні зачіпки) |
1А
1Б
2А
2Б
3А
|
4
6
8
10
12
| Може включати горизонтальні, похилі, лобові ділянки перил.
Кількість перестібувань :
І - ІІІ клас : 2 - 4 IV - V клас : 5 - 7 |
1,2,3,5
|
| 7 | Траверс схилу а)при русі нема необхідності додаткової опори на альпеншток б)рух по схилу вимагає обов?язкової додаткової опори на альпеншток в)рух можливий виключно в три такти |
1А
1Б
2А
|
4
6
8
| Середня крутизна схилу не менше 30градусів.
Траверс може включати горизонтальні, похилі , лобові ділянки.
Довжина "зони перешкоди"30-60м.
|
5
|
| 5, 8 | Спуск або підйом по вертикальних перилах
а)довжина зони перешкоди спуску до 25м
б)довжина зони перешкоди спуску від 25м до 40м або перехід в зоні перешкоди з одних спускових перил на інші зі зміною місця організації страховки в)підйом по вертикальних перилах до 10м г)підйом по вертикальних перилах від 10м до 30м |
2А
2Б
2Б
3А
|
8
10
10
12
|
Середня крутизна "зони перешкоди" не менше 60градусів
Довжина "зони перешкоди" До ІІІ класу- 5-25м.
IV - V клас - 6-30м.
|
2,3,4,5
|
| 9 | Спуск по схилу
а)долання зони перешкоди не потребує обов?язкової опори на перила або схил руками
б)долання зони перешкоди потребує обов?язкової опори на перила або застосування гальмівного пристрою |
1А
1Б
|
4
6
|
Середня крутизна від 25 до 60 градусів.
Довжина зони перешкоди від 15 до 60м.
|
2,3,4,5.
|
| 10, 11 | Переправа по колоді через ріку або яр
а)етап без самонаведення, перехід по колоді не потребує обов?язкової опори руками
б)етап без самонаведення ,перехід по колоді потребує обов?язкової опори руками
в)перехід по колоді не потребує додаткової опори руками за перила або інше (колода не наводиться), етап з самонаведенням г)перехід по колоді неможливий без використання опори руками, етап з самонаведенням
д)переправа з укладанням колоди
|
1А
1Б
2А
2Б
3А
|
4
6
8
10
12
|
Довжина колоди в "зоні перешкоди"
для І - ІІІ класу - не менше 4м.
для IV - V класу - не менше 6м.
|
2,3
|
| 13 | Переправа через річку вбрід з використанням перил а)вода стояча або при переправі нема потреби опори на перила б)глибина до 0,5 м; опора руками на перила необхідна в)швидкість течії до 2 м/с на 50% ширини зони перешкоди , глибина (0.5-1м)або перепливання до 15 м г)швидкість течії більше 2м/с на 50% ширини зони перешкоди глибина більше 0.5м ; або швидкість течії до2м/c, глибина більше 1м на 50 % ширини зони перешкоди; або перепливання більше 15м. |
1А
1Б
2А
2Б
|
4
6
8
10
|
Мінімальна ширина переправи в "зоні перешкоди" для всіх класів - 10м.
|
1,2,3,4,5
|
| 14 | Переправа через річку вбрід а)долання зони перешкоди бродом з самостраховкою (по одному з жердиною, стінкою, попарно і т.д.)або з командною страховкою при імітації перешкоди б)долання зони перешкоди бродом з командною страховкою |
1А
1Б
1Б
|
4
6
6
| ||
| 12 | Переправа по вірьовці з перилами а)переправа без самонаведення при зоні перешкоди до 25м б)переправа без самонаведення при зоні перешкоди більше 25м в)переправа з самонаведенням при зоні перешкоди до 25м г)переправа з самонаведенням при зоні перешкоди від 25м до 35м д)переправа з самонаведенням (верхньої і нижньої перильних вірьовок)при зоні перешкоди більше за 35м |
1А
1Б
2А
2Б
3А
|
4
6
8
10
12
|
Відстань між кріпленням верхньої і нижньої вірьовки рекомендовано до1,5м.
Довжина "зони перешкоди" :
І - ІІІ клас - від 7 до 20м.
IV - V клас - від 15 до 40м.
|
1,2,3,5
|
| 15 | Переправа на плавзасобах | 1А | 4 | ||
| 16 | Транспортування ?потерпілого" а)виконання практичної дії по наданню допомоги ( накладання шини, пов?язки та інше) б)транспортування індивідуальне, на носилках пасивного потерпілого без виготовлення носилок (за кожні 50 м) в)виготовлення носилок, кокона, "павука" або іншого засобу для групового транспортування потерпілого г)спуск потерпілого з супроводжуючим д)підйом потерпілого з супроводжуючим без поліспаста (напряму) д)переправа пасивного потерпілого по навісній переправі е)підйом потерпілого з супроводжуючим за допомогою поліспаста |
н/к
1А
н/к
2Б
2Б
3А
3А
|
2
1
2
10
10
12
12
| Потерпілий може бути активним або пасивним.
Транспортування потерпілого по місцевості при груповій переносці від 50 до 200м. ; при індивідуальній переносці до 100м.
|
1,2,3,5
|
| 17 | Подолання перешкоди з використанням підвішеної вірьовки (маятником) а)без самонаведення б)із самонаведенням |
1А
1Б |
4
6 |
Ширина "зони перешкоди" 3-6м.
| |
| 18 | Рух по жердинах (за кожен прогон) | 1Б | 1 | Кількість прогонів не більше 10.
Відстань між опорами 2.5 - 3.5м.
Кількість жердин на команду не менше , ніж по одній на двох учасників
| |
| 19 | Рух по купинах | н\к | 2 | Довжииа "зони перешкоди" 5 - 20м. | |
Спеціальні прийоми | |||||
| 20 | Орієнтування
а)рух по заданому азимуту і відстані, рух в заданому напрямі по карті, орієнтування по маркірованому маршруту, рух по "легенді", рух по лінії, позначеній на карті за кожний кілометр;
б)визначення місця знаходження, |
1А
1А
|
2
2
| Визначення часу проходження ділянок з орієнтуванням проводиться відповідно до норм часу на 1км. дистанції згідно з "Таблицею норм часу на орієнтування" з додаванням часу на набір висоти з розрахунку одна година на кожні 400м. набору (за раціональним шляхом руху). | |
| 21 | В?язання вузлів | 1А | 2 | Перелік вузлів визначається Настановами. | |
| 22 | Надання долікарняної допомоги а)Теоретичні питання (за одне питання),кількість оцінюваних питань-не більше двох б)Практичні дії (пов?язки, шини та ін.) |
н\к
1А
|
1
2
| Перелік умовних травм і захворювань визначається Настановами | |
23
| Залік з топографії і геодезії (за 6 питань) | 1А | 2 | Учасники виконують завдання з малюванням та розшифровкою знаків топографічних ,визначення азимуту або напрямку руху , визначення відстані при певних заданих масштабах , та інше | |
| 24 | Визначення відстані або висоти | 1А | 2 | Рекомендується відстань 20 - 50м., висота - 10-50м.
Точність - до 10%.
| |
| 25 | Встановлення намету | н\к | 1 | ||
| 26 | Розпалювання багаття | н\к | 1 | ||
| 27 | Укладка рюкзака | н\к | 1 | ||
| 28 | Виготовлення спорядження | н\к | 1 | ||
| 29 | Набирання висоти
а)коротка дистанція , за кожні 10м. набору
б)довга дистанція , за кожні 100м |
1
1
| |||
Примітки :
1.Додатково за перехід першого учасника даються такі бали :
0б - якщо за Умовами перший учасник проходить без страховки або по
0б - якщо за Умовами перший учасник проходить без страховки або по
суддівським перилам;
1б - перший учасник проходить на самостраховці (шест, льодоруб і т. і.)або з командною страховкою при імітації перешкод.
1б - перший учасник проходить на самостраховці (шест, льодоруб і т. і.)або з командною страховкою при імітації перешкод.
2б - перший учасник проходить з командною страховкою.
2.Можливо використання коефіцієнта У = 1,2 при ускладнених умовах роботи на етапі (наприклад, відсутність площі при наведені переправи, переправа знизу вгору , наявність активного потерпілогоі т.д.).
2.Можливо використання коефіцієнта У = 1,2 при ускладнених умовах роботи на етапі (наприклад, відсутність площі при наведені переправи, переправа знизу вгору , наявність активного потерпілогоі т.д.).
3. За автономність роботи на етапі вводяться наступні коефіцієнти:
А = 0,8 - якщо етап обладнаний суддівською страхуючою чи супроводжуючою вірьовкою замість командних вірьовок;
А = 0,5 - якщо на етапі суддівські перильні (для спуску, підйому, переправи і т. і.)вірьовки;
А = 0,3 - якщо весь етап підготовлений суддями.
4.
Якщо етап проходиться з пасивним "потерпілим", то застосовується коефіцієнт П = 1,2.
Якщо етап проходиться з пасивним "потерпілим", то застосовується коефіцієнт П = 1,2.
5.
Вказані в таблиці бали застосовуються при протяжності "зони перешкоди" етапу від 20 м до 30 м.
Вказані в таблиці бали застосовуються при протяжності "зони перешкоди" етапу від 20 м до 30 м.
В інших випадках використовуються коефіцієнти:
L = 0,8 - якщо протяжність менше 20 м;
L = 1,2 - якщо протяжність від 30 м до 40 м;
L = 1,3 - якщо протяжність більше 40 м.
6. Коефіцієнти У, А, L застосовуються як для основних балів оцінки етапа, так для додаткових згідно п. 1.
7. Розрахунок оцінок етапів з урахуванням усіх коефіцієнтів проводиться з точністю до 0,1 бала.
8. Дистанція складається з локальних перешкод ( етапи, спеціальні завдання , спецприйоми )та протяжних перешкод (орієнтування , набір висоти).
9. Вказана в таблиці складність етапу відповідає тільки повністю автономній роботі команди. Ті елементи дистанції , які не відповідають по технічним параметрам розділу 5 таблиці 3.13.3 не мають умовної складності та оцінки у балах.
10. Норми часу на орієнтування (як на етапах, так і на дистанції )на довгих дистанціях визначаються в залежності від класу дистанції змагань згідно з таблицею 3.13.3. норм часу на орієнтування.
НОРМИ ЧАСУ НА ОРІЄНТУВАННЯ
Таблиця 3.13.3.
| Види орієнтування | Норми часу в хвилинах на 1 км | ||
| Клас дистанцій змагань | |||
| І-ІІ | ІІІ -IV | V | |
| Заданий напрям, маркірований маршрут | 14-19 | 13-18 | 12-17 |
| Азимутальний, лінійний маршрут | 17-22 | 15-20 | 13-18 |
3.13.1.9. Положенням або Умовами проведення змагань можуть бути запроваджені етапи або спеціальні завдання, що принципово відрізняються від вищезазначених. Їх запровадження повинно бути попередньо узгоджено з комісією з пішохідного туризму ФСТУ.
3.13.1.10. Умови проходження етапів, вимоги до організації, облаштування дистанцій, етапів та спеціальних завдань, роз?яснення таблиці штрафів, вимоги до спорядження та його застосування, порядок організації суддівства, ведення суддівської документації, порядок розгляду протестів та інші питання визначаються Настановами, які затверджуються Виконкомом ФСТУ за поданням комісії пішохідного туризму ФСТУ.
Вимоги Настанов обов?язкові до виконання командами (учасниками)та суддями.
3.13.1.11. Якщо на етапі є елементи інших етапів то треба застосовувати штрафи за порушення всіх етапів, елементи яких мають місце.
3.13.1.12. Склад команди визначається Положенням про змагання і повинен забезпечувати безпеку проходження дистанції. Для дистанцій 1У-У класів при командному проходженні дистанції склад команди становить не менше 6 осіб.
3.13.1.12. Склад команди визначається Положенням про змагання і повинен забезпечувати безпеку проходження дистанції. Для дистанцій 1У-У класів при командному проходженні дистанції склад команди становить не менше 6 осіб.
3.13.2. Проходження дистанції
3.13.2.1 Дистанція (частина дистанції)вважається пройденою при проходженні командою (учасником на особистих дистанціях)повного маршруту (взяття в заданій послідовності всіх контрольних пунктів дистанції або проходження всіма маркірованими коридорами руху по дистанції)і подолання не менше ніж п?ятдесяти відсотків від загальної кількості етапів ( спеціальних завдань).
3.13.2.2 Старт команд може бути роздільним, груповим, загальним. Інтервал старту між командами (учасниками)повинен бути таким, щоб вони не створювали перешкод іншим командам (учасникам)при подоланні дистанції. Старт може бути примусовим або по готовності команди, дистанції, що визначається Умовами.
У випадку, коли одна команда може наздогнати іншу, дистанція повинна мати відповідну кількість рівноцінних варіантів подолання етапів. В випадку, якщо одна команда наздогнала іншу і створюються перешкоди в подоланні дистанції, то одній з цих команд надається відсічка (зупиняється час роботи на дистанції)і будь-які дії всіх учасників цієї команди припиняються до закінчення відсічки, крім випадків пов?язаних з безпекою.
3.13.2.3. Починати роботу команди на етапі крос-походу дозволяється при наявності на етапі не менше двох учасників команди та після того, як судді на етапі буде здана командна картка. В разі не прибуття на етап до закінчення роботи на етапі всіх членів команди - команда знімається з етапу, а подальший рух по дистанції членів команди і видача команді картки здійснюється тільки після прибуття всіх учасників команди на етап.
У випадку, коли одна команда може наздогнати іншу, дистанція повинна мати відповідну кількість рівноцінних варіантів подолання етапів. В випадку, якщо одна команда наздогнала іншу і створюються перешкоди в подоланні дистанції, то одній з цих команд надається відсічка (зупиняється час роботи на дистанції)і будь-які дії всіх учасників цієї команди припиняються до закінчення відсічки, крім випадків пов?язаних з безпекою.
3.13.2.3. Починати роботу команди на етапі крос-походу дозволяється при наявності на етапі не менше двох учасників команди та після того, як судді на етапі буде здана командна картка. В разі не прибуття на етап до закінчення роботи на етапі всіх членів команди - команда знімається з етапу, а подальший рух по дистанції членів команди і видача команді картки здійснюється тільки після прибуття всіх учасників команди на етап.
3.13.2.4. Рух учасників по дистанції (етапі)в зворотньому напрямку дозволяється в межах коридорів руху, якщо при цьому забезпечено дотримання умов безпеки, які передбаченні для подолання таких етапів.
3.13.2.5. Для регулювання часу проведення змагань допускається введення суддівського обмеження часу, яке може застосовуватися у вигляді контрольного, заданого, оптимального часу на дистанції або частини дистанції.
Суддівські обмеження часу визначаються і повідомляються в Умовах. Якщо Умовами воно не визначено , то суддівське обмеження часу повинно бути повідомлено команді до старту першої команди.
Суддівські обмеження часу визначаються і повідомляються в Умовах. Якщо Умовами воно не визначено , то суддівське обмеження часу повинно бути повідомлено команді до старту першої команди.
Після закінчення контрольного часу дії команди (учасника)по проходженню припиняються, а результат не зараховується - команда (учасник)знімаються з етапу (дистанції).
По збіганню заданого часу дії команди припиняються, суддями фіксуються положення та місце перебування учасників, спорядження, потерпілого, вантажу. Діям команди надається суддівська оцінка і призначається штраф. По закінченні заданого часу команда звільняє дистанцію, частину дистанції, етап і продовжує долати наступну частину дистанції.
При перевищенні оптимального часу на команду (учасника)накладається штраф із розрахунку 1 бал за кожні 30 секунд (повні чи неповні)перевищення оптимального часу. Час перевищення визначається як різниця між фактично витраченим на подолання етапу часом і встановленим оптимальним часом.
3.13.2.6. На проходження дистанції "Крос-походу" суддівською колегією розраховується суддівське обмеження часу з урахуванням класу змагань та конкретних погодних умов.
Контрольний час етапів рекомендується призначати у півтора рази більше розрахункового часу, який визначається начальником дистанції при її плануванні..
Контрольний час етапів рекомендується призначати у півтора рази більше розрахункового часу, який визначається начальником дистанції при її плануванні..
3.13.2.7. Початком роботи на будь-якому етапі вважається вихід будь-якого учасника за лінію старту(якщо вона є), контрольну лінію, або контакт учасника з суддівським обладнанням етапу або інша дія, обумовлена Умовами. Завершенням проходження (фінішем)етапу, спеціального завдання, спеціального прийому вважається момент виходу за лінію фінішу останнього учасника команди та спорядження, або якщо закінчився контрольний (заданий)час, або по команді капітана у разі проходження етапу всіма учасниками.
Спорядження, залишене на етапі крос-походу та довгій дистанції ?рятувальних робіт" після закінчення контрольного часу або залишення етапу по команді капітана, повертається команді після її фінішу на цьому етапі.
3.13.2.8. Умовами може бути передбачена заміна учасника на дистанції. Порядок та умови здійснення замін визначаються Настановами, затвердженими виконкомом ФСТУ.
3.13.2.9. Кількість учасників на фініші дистанції, на проміжних етапах та КП повинна бути така ж, як і на старті, за винятком випадку, коли учасник зійшов з дистанції і залишений командою на етапі або на КП з суддями з відповідною суддівською відміткою в командній картці та протоколі, кількість учасників на фініші та останньому технічному етапі повинна бути однакова. Про неповний склад команди на етапі капітан зобов?язаний сповістити суддів етапу до початку роботи на етапі. Якщо учасник , який не зійшов з дистанції не являється на етап для проходження (з відповідною фіксацією в протоколі етапу), то команда знімається з етапу.
3.13.2.10. Команда (учасники)мають діяти на дистанціях самостійно, автономно, без отримання сторонньої допомоги, втручання в дії команди тренерів, представників, членів делегації (в тому числі у вигляді дублювання команд, підказок, настанов та інше), якщо інше не обумовлено Положенням або Умовами.
3.13.3. Заявки з тактики
3.13.3.1. Заявка з тактики заповнюється після перегляду або оголошення дистанції
відповідно до роз'яснень, зразків і бланків заздалегідь розданих командам.
Необхідні вимоги до заявки визначаються Умовами.
відповідно до роз'яснень, зразків і бланків заздалегідь розданих командам.
Необхідні вимоги до заявки визначаються Умовами.
Позначення на схемі(фотографії)до заявки подаються відповідно до маркування, прийнятого службою
дистанції. Система маркування повідомляється команді до перегляду (оголошення)дистанції. Додаткові
умовні позначення по?винні бути розшифровані.
дистанції. Система маркування повідомляється команді до перегляду (оголошення)дистанції. Додаткові
умовні позначення по?винні бути розшифровані.
3.13.3.2. Заявка з тактики підписується капітаном команди і подається в суддівську колегію після перегляду (оголошення)дистанції у встановлений термін.
3.13.3.3. Перед стартом капітан команди має право внести зміни в заявку щодо кількості
та виду спорядження, яке буде використано .
та виду спорядження, яке буде використано .
3.13.3.4. Всі неточності заповнення заявки, а також пропуски в заявці штрафуються як порушення заявленої тактики.
3.13.4.
Забезпечення безпеки на дистанції (етапах)
Забезпечення безпеки на дистанції (етапах)
3.13.4.1. Ділянки рельєфу, по якому проходить дистанція, а також місця, де повинні проходити вірьовки суддівсь?кої страховки, очищаються від предметів, які можуть становити небезпеку для учасників та суддів. У випадку неможливості усунення всіх небезпечних предметів вони позначаються обмежувальною лінією або іншим чином.
3.13.4.2. Ділянка ріки, яка використовується для проведення змагань, по?винна мати досить рівне дно, безпечні підходи до місця змагань. Рекомендується встановлення поста перехоплення нижче по течії.
3.13.4.3. Очищення дистанції проводиться спеціальною бригадою під керівництвом начальника дистанції.
3.13.4.4. На етапах, де це необхідно, суддями обладнуються пункти страховки та самостраховки.
3.13.4.5. Всі учасники змагань, що знаходяться на дистанції, повинні бути в касках та забезпечені суддівською чи командною страховкою (самостраховкою), за винятком ділянок, обумовлених Умовами.
3.13.4.6. Пункти перестібування суддівської страховки повинні бути обумовлені та обладнані відповідним чином для забезпечення безпеки. Суддівська страховка не повинна заважати або надавати допомогу учаснику при проходженні дистанції, а також торкатися потенційно небезпечних ділянок рельєфу.
3.13.4.7. Учасники зобов'язані слідкувати за правильним по?ложенням прикріпленої до них суддівської страховки.
3.13.4.8. Начальник дистанції і заступник головного судді з безпеки зобов'язані особисто перевірити район змагань, дистанції, етапи, надійність обладнання пунктів страховки та самостраховки, суддівської страховки, вжити заходи до усунення причин, що можуть призвести до нещасного випадку.
3.13.4.9. Всі судді, що знаходяться на дистанції в місцях, де можливі зриви або падіння каміння, повинні бути забезпечені самостраховкою та захисними касками.
3.13.4.10. Закріплення суддівської страховки до учасника і зняття її виконується під контролем суддів у пунктах, визначених Умовами.
3.13.4.11. Забороняється використовувати обладнання дистанції, не передбачене для її проходження, та вірьовку верхньої командної страховки для підйому (витягування)або спуску учасника при проходженні дистанції.
3.13.4.11. Забороняється використовувати обладнання дистанції, не передбачене для її проходження, та вірьовку верхньої командної страховки для підйому (витягування)або спуску учасника при проходженні дистанції.
3.13.4.12. Усі учасники змагань повинні бути забезпечені: індивідуальною страховочною системою, яка складається із зблокованих поясу грудної обв?язки з наплічними лямками та поясу бесідки з лямками під стегна або конструктивно складати єдину систему; захисною каскою з номером учасника і літерою "К" у капітана; єдиною, по можливості, формою, яка повинна закривати лікті та коліна, а також іншим спорядженням, визначеним Положенням і Умовами.
3.13.4.13. Все спорядження виступаючих, яке використовується при проходженні дистанції, повинно бути оглянуте і допущене до використання технічною комісією.
Основні вимоги до спорядження:
1)Основна вірьовка повинна мати діаметр не менше ніж 10 мм
і не мати пошкоджень;
2)Усі елементи страховки, самостраховки і з'єднань (блокування)мають бути виконанні із основної вірьовки або матеріалу такої ж міцності;
3)Захисна каска повинна бути обладнана амортизатором, ременем для підборіддя та закріплена до страховочної системи учасника.
і не мати пошкоджень;
2)Усі елементи страховки, самостраховки і з'єднань (блокування)мають бути виконанні із основної вірьовки або матеріалу такої ж міцності;
3)Захисна каска повинна бути обладнана амортизатором, ременем для підборіддя та закріплена до страховочної системи учасника.
3.13.4.14.
Усе спорядження, яке учасники беруть з собою на дистанцію, разом з дозволом технічної комісії, повинне бути представлене для контролю судді при учасниках.
Усе спорядження, яке учасники беруть з собою на дистанцію, разом з дозволом технічної комісії, повинне бути представлене для контролю судді при учасниках.
3.13.4.15. Відповідальність за якість і безпечне використання всього спорядження учасників покладається на представника команди або самих учасників.
3.13.4.16. Відповідальність за підготовку учасників команд вимогам, необхідним для подолання дистанцій, покладається на представників команд.
3.13.4.17. Відповідальність за наслідки, викликані порушенням безпеки з вини учасника, несе учасник, який припустив таке порушення.
3.13.5. Суддівство та визначення результатів
3.13.5.1 Техніка і тактика проходження кожного етапу і ви?конання спеціальних прийомів оцінюється бригадою суддів відповідно до шкали штрафних балів, згідно таблиць 3.13.4, 3.13.5, 3.13.6.
Бригада суддів на етапі здійснює суддівство спільно. Судді на етапах фіксують штрафи
в суддівських картках і протоколах. Учасникам можуть надаватись інформаційні картки, на яких судді
роблять відмітку про проходження етапу та повторюють за?пис штрафів.
в суддівських картках і протоколах. Учасникам можуть надаватись інформаційні картки, на яких судді
роблять відмітку про проходження етапу та повторюють за?пис штрафів.
3.13.5.2. Результат команди (учасника)на довгій дистанції - дистанціях "Крос-похід" та "Рятувальні роботи" визначається сумою часу штрафів та постійної часу. Постійна часу залежить від складності дистанції і дорівнює її бальній оцінці х 3 (1 бал=30 сек.).
Краще місце займають ті, що мають менший сумарний результат. При рівності результатів команд (учасників)вищі місця одержують ті, хто стартував раніше. Порядок визначення результатів на довгій дистанції - крос-походу за вибором встановлюється у Методичних роз'ясненнях, настановах, що затверджені виконкомом ФСТУ.
Положенням або Умовами може бути передбачено інший порядок визначення результату команди.
Краще місце займають ті, що мають менший сумарний результат. При рівності результатів команд (учасників)вищі місця одержують ті, хто стартував раніше. Порядок визначення результатів на довгій дистанції - крос-походу за вибором встановлюється у Методичних роз'ясненнях, настановах, що затверджені виконкомом ФСТУ.
Положенням або Умовами може бути передбачено інший порядок визначення результату команди.
3.13.5.3. Результат команди (учасника)на короткій дистанціях "Смуга перешкод" та "Рятувальні роботи" визначається сумою часу, витраченого командою на проходження дистанції і штрафів. Кращі місця займають ті , хто має менший сумарний результат.
При рівності результатів команд (учасників)вищі місця одержують ті, хто має менший штраф. Порядок визначення результатів на короткій дистанції за вибором визначаються у Методичних роз'ясненнях, що затверджені виконкомом ФСТУ. Положенням або Умовами може бути передбачено інший порядок визначення результату команди.
При рівності результатів команд (учасників)вищі місця одержують ті, хто має менший штраф. Порядок визначення результатів на короткій дистанції за вибором визначаються у Методичних роз'ясненнях, що затверджені виконкомом ФСТУ. Положенням або Умовами може бути передбачено інший порядок визначення результату команди.
3.13.5.4. Якщо всі означені показники команд (учасників)однакові, вони займають одне вище місце, а наступна одержує місце на одне більше, ніж кількість команд (учасників)в протоколі до неї.
3.13.5.5. Якщо після закінчення заданого часу етап подолали не всі учасники команди, команда отримує штраф відповідно до таблиць штрафів .
3.13.5.5. Якщо після закінчення заданого часу етап подолали не всі учасники команди, команда отримує штраф відповідно до таблиць штрафів .
3.13.5.6.В особисто-командних змаганнях кількість учасників команди, які дають командний залік, рекомендується встановлювати менше складу команди, визначеному до участі в змаганнях. Ці учасники, якщо вони мають результат та місце, мають назву "залікових". Найменша кількість залікових учасників - два. Порядок визначення результатів команди в особисто?командних змаганнях визначається Положенням або Умовами про змагання.
3.13.5.7. При рівності результатів більш високе місце займає команда, що має більш високе місце кращого учасника незалежно від статті, потім другого та інших.
3.13.5.8.Загальний результат команди (учасника)по всіх дистанціях змагань (багатоденні змагання)визначається згідно до Положення за сумою відносних результатів виступів (у відсотках до результату переможця), або за сумою місць, або за кількістю балів, які відображають місце команди та важливість дистанції (в залежності від визначеного Положенням та Умовами коефіцієнту).
3.13.5.9. У випадку виникнення технічного інциденту суддя фіксує інцидент і робить відсікання часу, усуває причину інциденту, і дає проміжний старт команді, або команді надається право на повторний старт. Остаточне рішення по технічному інциденту приймає головний суддя.
3.13.6. Розмітка та маркування дистанції.
3.13.6.1. На дистанції розмічаються:
- місця старту, фінішу, перевірки спорядження, роботи учасників на етапах, небезпечні ділянки тощо.
- пункти страховки, самостраховки, проміжної страховки, пункти зміни ведучого, контрольні пункти, тощо.
- місця старту, фінішу, перевірки спорядження, роботи учасників на етапах, небезпечні ділянки тощо.
- пункти страховки, самостраховки, проміжної страховки, пункти зміни ведучого, контрольні пункти, тощо.
3.13.6.2. Розмітка місць (зон ділянок)виконується такими лініями:
- лінії старту і фінішу дистанції або етапу. Їх перехід визначає момент початку або кінця роботи на дистанції (етапі);
- контрольними лініями, які відокремлюють небезпечні зони в місцях роботи учасників на етапі.
У цій зоні учасники зобов'язані бути на командній страховці або самостраховці та в касках (в залежності від етапу та умов);
- обмежувальними лініями, які відокремлюють небезпечну зону перешкоди, або легкі ділянки (коридор обов'язкового руху). Рекомендується поєднувати їх з природними межами перешкоди (краєм яру, кулуару, берегом річки тощо).
- лінії старту і фінішу дистанції або етапу. Їх перехід визначає момент початку або кінця роботи на дистанції (етапі);
- контрольними лініями, які відокремлюють небезпечні зони в місцях роботи учасників на етапі.
У цій зоні учасники зобов'язані бути на командній страховці або самостраховці та в касках (в залежності від етапу та умов);
- обмежувальними лініями, які відокремлюють небезпечну зону перешкоди, або легкі ділянки (коридор обов'язкового руху). Рекомендується поєднувати їх з природними межами перешкоди (краєм яру, кулуару, берегом річки тощо).
Використання цих ліній та їх поєднання обумовлюється Умовами. Ці лінії повинні щільно прилягати до рельєфу. Крім того, можуть застосовуватись лінії маркіровки, що спрямовують рух учасників та інші допоміжні лінії, обумовлені Умовами
.«Подолання перешкод на заздалегідь обладнаних трасах»2.1. З пішохідного туризму
У пішохідному туризмі існують наступні види дистанцій:
Смуга перешкод - це коротка динамічна дистанція насичена технічними етапами,
які встановлені на природних і штучних перешкодах.
Крос-похід - це довга дистанція, що імітує похідні умови. Представляє
орієнтування по картосхемі при подоланні маршруту, подолання природних перешкод,
технічних етапів, а також спеціальних завдань.
Рятувальні роботи - передбачають надання першої долікарської допомоги умовно
потерпілому, виготовлення транспортного засобу для транспортування по технічних і
природних перешкодах.
2.2. З туристського орієнтування
Орієнтування на місцевості - це сукупність дій по визначенню свого положення
(місця перебування) серед оточуючих об'єктів або орієнтирів, сторін горизонту,
напрямку руху и досить точному дотриманні цього напрямку.
До туристського орієнтування відносять наступні види змагань:
• рух у заданому напряму;
• рух лінійним маршрутом (лінія);
• рух маркованою трасою (маркування);
• рух за легендою;
• рух заданим азимутом;
• орієнтування за вибором.
Заданий напрямок - це вид змагань при якому учасник за мінімальний час
повинен пройти дистанцію і відзначитися на всіх контрольних пунктах у заданому
порядку.
Рух по лінійному маршруту - це дистанція, на якій за мінімальний час необхідно
пройти по чітко заданому маршруту, на якому знаходяться КП. Рух по лінії здійснюється
по чітких лінійних орієнтирах. Результат визначається по сумі чистого часу проходження
і штрафних балів, за не взяті КП.
Рух по маркованій трасі - це дистанція, на якій за мінімальний час, рухаючись по
промаркованому маршруту, необхідно правильно відзначити КП що зустрічаються.
4
Рух за легендою - це дистанція, на якій за мінімальний час, по даному суддями
опису, необхідно пройти визначений маршрут (без карти).
Рух по азимуту буває двох видів:
• рух по азимутальному маршруту;
• пошук заданої точки.
Орієнтування на вибір - являє собою дистанцію, на якій, за визначений
контрольний час, учаснику необхідно взяти як найбільше контрольних пунктів на свій
розсуд. Кожен контрольний пункт має бальну оцінку (у залежності від віддаленості).
Результат учасника підраховується по сумі балів за взяті контрольні пункти. При виході
за КЧ (контрольний час) учасник штрафується, за кожну неповну хвилину- 1 бал штрафу.
Розвиток основних рухів. Вправи з ходьби. Вчити ходити різними способами: на носках, п'ятках, на зовнішній і внутрішній сторонах стопВправи з ходьби. Вчити ходити різними способами: на носках, п'ятках, на зовнішній і внутрішній сторонах стоп, у напівприсяді, схресним кроком, спиною вперед, з предметом у руках (гімнастична палиця на плечах, за спиною, перед грудьми та ін.); приставним кроком, змінюючи положення рук (вгору, вперед, у сторони та ін.), з оплесками в долоні; ходити в колоні по одному та парами зі зміною темпу.
Вправи з бігу. Вчити бігати на носках, високо піднімаючи коліна, короткими та широкими кроками. Вчити бігати в колоні по одному і парами, перешиковуватись за певним сигналом. Вчити пробігати повільно 30 м по знайомій місцевості.
Вправи зі стрибків. Вчити стрибати стоячи на місці (ноги навхрест, нарізно, одна нога вперед, друга назад); підстрибувати з ноги на ногу на місці, просуваючись уперед на 2-3 м.; стрибати на одній нозі (правій, лівій), просуваючись уперед. Вчити стрибати в довжину з місця (відстань 30-50 см), у висоту на місці (на 10-20 см); стрибати в глибину (з колоди, куба, пеньків заввишки 20-30 см).
Вправи у киданні та коченні. Вчити кидати м'яч угору, об землю і ловити обома руками не менш як 5 разів підряд; однією рукою – не менш як 3-4 рази підряд; перекидати із однієї руки в другу. Удосконалювати вміння кидати м'яч вихователю обома руками від грудей, з-за голови, знизу; кидати м'ячі, торбинки з піском (вагою 200 г) правою та лівою рукою у вертикальну та горизонтальну звукову ціль з відстані 1,5-2 м, на дальність не менш як 3-5 м (наприкінці року).
Вправи у повзанні та лазінні. Вчити повзати на передпліччях і в упорі стоячи на колінах по лаві, колоді, похилій дошці, спираючись кистями рук. Вчити сидячи на колоді, лаві, пересуватись уперед за допомогою рук і ніг, повзати на грудях та животі по лаві, рухаючи кінцівками поперемінно. Вчити чергувати повзання з іншими видами рухів – ходьбою, бігом, переступанням та ін. Вчити перелізати через лаву (колоду), підлізати під дугу, палицю, розміщені на висоті 40-50 см. Лазити по гімнастичній драбині приставним способом, пролізати в обруч прямо, лівим та правим боком.
Вправи з рівноваги. Вчити ходити по дошці, гімнастичній лаві (завширшки 20-25 см, заввишки 30-35 см), по колоді (діаметр 30 см) прямо і боком, тримаючи у руках палицю, м'яч, переступаючи через палицю, мотузок (закріплені на висоті 25-30 см). Вчити ходити по дошці, покладеній похило (завширшки 30-25 см, кут нахилу 15-20°). Стоячи на гімнастичній лаві (колоді), підніматись на носки, повертатись навколо себе; стояти на одній нозі (друга відведена назад, руки в сторони). Після бігу, стрибків присідати на носках, руки в сторону, вгору, на поясі, робити «ластівку». Вчити кружляти парами, тримаючись за руки.
Загальнорозвивальні вправи
Вправи виконуються з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи) з використанням обручів, палиць, м'ячів та інших предметів.
Вправи для рук і плечового пояса. Вчити приймати різні вихідні положення: руки перед грудьми, руки до плечей (лікті опущені, лікті в сторони), з першого положення розводити руки в сторони, випрямляти вперед, розгинаючи в ліктях; з другого – піднімати руки вгору, розводити в сторони долонями догори; з положення руки за голову розводити руки в сторони, піднімати вгору. Вчити піднімати руки вперед–угору зі зчепленими в замок пальцями (кисті повертати всередину тильним боком); піднімати обидві руки вгору – назад по черзі й одночасно; піднімати й опускати кисті, стискувати і розтискувати пальці.
Вправи для ніг. Вчити переступати на місці, не відриваючи від опори носків ніг; присідати кілька разів підряд, з кожним разом нижче; робити випад уперед, тримаючи руки на поясі, виконуючи руками рухи вперед, вгору. Вчити захоплювати предмети пальцями ніг, трохи піднімати і опускати, перекладати або пересувати їх з місця на місце.
Вправи для тулуба. Вчити, ставши до стіни без плінтуса, притиснутися до неї потилицею, плечима, спиною, сідницею і п'ятками, піднімати руки вгору й опускати донизу; стоячи обличчям до гімнастичної стінки, взятися руками за рейку на рівні пояса, нахилитися вперед, прогинаючись. Вчити повертатися, розводячи руки з положення перед грудьми в сторони, за голову; нахилятися вперед, намагаючись торкнутися підлоги долонями; тримаючи руки вгорі, нахилятися в сторони. Вчити прийняти упор присівши, з упору присівши переходити в упор присівши на одній нозі, відводячи другу в сторону; стоячи на колінах, сідати на підлогу праворуч і ліворуч від колін. Вчити, лежачи на спині, рухати ногами, схрещувати їх; підтягувати голову, ноги до грудей (групуватися). Лежачи на животі, упиратися руками, випрямляти їх, трохи піднімаючи голову і плечі.
Танцювальні рухи. Навчити розпочинати та закінчувати рухи відповідно до музичної фрази; виконувати приставні кроки з присіданням, крок галопу; змінювати характер рухів на швидкий, пожвавлений, точно виконувати ритмічний малюнок. Вчити чергувати простий і дрібний кроки, розходитись та сходитись парами, творчо застосовувати знайомі танцювальні дії.
Шикування та перешикування. Вчити за сигналом шикуватися у колону по одному, парами, в коло; повертатися направо і наліво; розмикатися в колоні на відстань витягнутих уперед рук, у колі – на відстань витягнутих рук в сторони.
1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕХНІКИ
ЛЕГКОАТЛЕТИЧНИХ МЕТАНЬ
Загальна характеристика метань
Метання – це засіб пересування снаряда у просторі. За
структурою рухів метання відносяться до ациклічних
локомоцій. За своєю направленістю впливу на організм
спортсмена метання є швидкісно-силовими видами легкої
атлетики і пов’язані з проявом значних швидкісно-силових
зусиль, а також вимагають від спортсмена високої координації
рухів, яку він повинен проявляти в умовах обмеженості місця
для метань, високої швидкості рухів метальника, частої зміни
характеру і напрямку рухів.
Легкоатлетичні метання можна за вагою, формою
снарядів розподілити на наступні категорії: метання легких
снарядів (спис, граната, малий м’яч); метання середніх за
вагою снарядів (диск); метання важких снарядів (ядро, молот).
Легкоатлетичні метання можна також розрізняти за
особливостями виконання попереднього розгону снаряда і
фінального зусилля. Попередній розгін відбувається кількома
варіантами: прямолінійним розбігом (ядро, спис, малий м’яч,
граната), обертальними рухами (молот), обертальнопоступальними рухами (диск, ядро). У фінальному зусиллі
також маються розбіжності: метання з-за голови через плече
(спис, граната, малий м’яч); метання через сторону (диск,
молот); виштовхування від плеча (ядро).
Акробатичні вправи
Групування –зігнуте положення тіла, коли коліна підтягнуті до плечей, лікті притиснуті до тулуба, кисті рук обхоплюють гомілки ніг. Розрізняють групування: сидячи, лежачи, у присіді.
Мал. 43. Види групування.
Перекат – обертальний рух тіла з послідовним торканням опори (без перевертання через голову). Розрізняють перекати: вперед із різних вихідних положень – із стійки на лопатках, із стійки на колінах; назад – із упору присівши або стоячи на одному коліні, другу ногу в сторону, рух тілом в сторону (перекочуючись на спині). Коловий – виконується із сіду ноги нарізно з захватом руками під колінками, рухом у бік, на спину, потім на інший бік і знову в сід ноги нарізно, обличчям в протилежному напрямку.
Перекид – обертальний рух тіла з послідовним торканням опори і перевертанням через голову.
По способам виконанням і напрямку руху розрізняють такі перекиди:
П
ерекид вперед–виконується з різних вихідних положень, з різною опорою (про це треба вказувати) і в різні кінцеві положення.
Д
Мал. 44. Перекид вперед.
овгий перекид–вид звичайного перекиду, але різниця в тому, що учень із вихідного положення (в. п.) спочатку розгинає ноги, коли тіло рухається вперед, спирається руками о гімнастичний мат якомога далі. А потім відштовхується ногами і виконує перекид.
Перекид стрибком–виконується з напівприсіду, руки назад, махом руками вперед і відштовхуванням ногами. Для нього характерна фаза польоту перед опорою руками.
П
Мал. 45. Перекид назад.
ерекид назад–виконується з упору присівши у групуванні перекатом назад, перевертаючись через голову з опорою на руки в упор присівши.
Перекид назад через плече прогинаючись – виконується перекатом назад через плече з опорою руками в сторони.
Перекид назад через стійку на руках – виконується так само, але з виходом в стійку на руках. Із стійки на руках можна робити плавний повільний перекат в упор лежачи.
Переворот – обертальний рух тіла з повним перевертанням і опорою руками чи головою (або одночасно) з однією чи двома фазами польоту. (Дивись додаток, мал. 14 (120-122)).
Переворот вперед – виконується з темпового підскоку, з кроку чи розбігу, махом однією і поштовхом іншою.
Переворот боком (вправо, вліво)( „колесо”) – виконується з послідовною і рівномірною опорою двома руками через стійку на руках, ноги нарізно. З розбігу виконується з фазою польоту після відштовхування руками.
Шпагат – сід з максимально розведеними ногами в сторони. Це найбільш складна форма сіду. Для шпагатів характерне торкання опори всією довжиною ноги.
Повздовжній шпагат – сід з розведеними ногами нарізно в (сторони), руки в сторони.
Шпагат правою (лівою) – вказується яка нога попереду.
Напівшпагат – сід на п'яті ноги, що знаходиться спереду зігнута, друга ззаду, тулуб тримати вертикально, руки в сторони.
„Міст” – дугоподібне, максимально прогнуте положення учня спиною до опори, спираючись прямими руками і ногами. „Міст” можна виконувати нахилом назад з положення стоячи ноги нарізно і постійно тягнучись руками до опори. Можливе виконання цього елемента і з положення лежачи на спині. Одночасно зігнувши ноги і руки і поставивши їх на опору, а потім випрямляючи їх, виконати положення „міст”.
Стійка на лопатках – виконується з опорою лопатками і потилицею. Звичайно руки спираються у поперек, допомагаючи зберігати вертикальне положення тіла.
Стійка на голові з опорою руками – виконується з опорою головою і руками.
Стійка на передпліччях – стійка з опорою на передпліччя.
Стійка на руках – виконується на прямих руках, тіло тримати вертикально.
Лазіння по канату є багатофункціональним рухом і здатний опрацювати дуже велику кількість м'язів. В даному русі можна натренувати силу, витривалість, а також міцний і чіпкий хват.
Техніка виконання:
Даний рух має ряд особливостей і варіацій. Подивимося кожен із способів.
Лазіння по канату за допомогою трьох прийомів
1. У вихідному положенні потрібно міцно триматися за канат за допомогою рук і ніг, використовуючи носок і п'яту кожної з ніг.
2. Потім відштовхніться від каната за допомогою ніг, зігніть їх і захопіть канат трохи вище цієї ж технікою.
3. По черзі переставляти руки вище, тримаючи мотузку ногами і повторюйте цей вид руху.
Лазіння з використанням двох прийомів
1. У початковому положенні одна з ваших рук абсолютно пряма і тримає канат трохи вище голови, друга ж знаходиться паралельно підборіддя. Обхоплюйте канат за допомогою ніг використовуючи носок першої ноги і п'яту другий.
2. Зробіть поштовх ногами і намагайтеся підтягуватися за допомогою руки, яка розташовується вище.
3. Друга рука перехоплює канат вище і в той же час ви підтягуєте ноги і займаєте початкове положення.
Лазіння не використовуючи ніг
1. Вам потрібно обхопити канат, тримаючи його обома руками, при чому перша повинна бути трохи вище рівнем другий, також потрібно зігнути ноги або ж вивести їх трохи вперед.
2. Утримуйте ваш корпус і ноги в такому положенні і намагайтеся підніматися вище по черзі міняючи руку, використовуючи силу м'язів спини і свого передпліччя.
Групування –зігнуте положення тіла, коли коліна підтягнуті до плечей, лікті притиснуті до тулуба, кисті рук обхоплюють гомілки ніг. Розрізняють групування: сидячи, лежачи, у присіді.
Мал. 43. Види групування.
Перекат – обертальний рух тіла з послідовним торканням опори (без перевертання через голову). Розрізняють перекати: вперед із різних вихідних положень – із стійки на лопатках, із стійки на колінах; назад – із упору присівши або стоячи на одному коліні, другу ногу в сторону, рух тілом в сторону (перекочуючись на спині). Коловий – виконується із сіду ноги нарізно з захватом руками під колінками, рухом у бік, на спину, потім на інший бік і знову в сід ноги нарізно, обличчям в протилежному напрямку.
Перекид – обертальний рух тіла з послідовним торканням опори і перевертанням через голову.
По способам виконанням і напрямку руху розрізняють такі перекиди:
Перекид вперед–виконується з різних вихідних положень, з різною опорою (про це треба вказувати) і в різні кінцеві положення.
ерекид вперед–виконується з різних вихідних положень, з різною опорою (про це треба вказувати) і в різні кінцеві положення.
Д
Мал. 44. Перекид вперед.
Перекид стрибком–виконується з напівприсіду, руки назад, махом руками вперед і відштовхуванням ногами. Для нього характерна фаза польоту перед опорою руками.
П
Мал. 45. Перекид назад.
ерекид назад–виконується з упору присівши у групуванні перекатом назад, перевертаючись через голову з опорою на руки в упор присівши.
Перекид назад через плече прогинаючись – виконується перекатом назад через плече з опорою руками в сторони.
Перекид назад через стійку на руках – виконується так само, але з виходом в стійку на руках. Із стійки на руках можна робити плавний повільний перекат в упор лежачи.
Переворот – обертальний рух тіла з повним перевертанням і опорою руками чи головою (або одночасно) з однією чи двома фазами польоту. (Дивись додаток, мал. 14 (120-122)).
Переворот вперед – виконується з темпового підскоку, з кроку чи розбігу, махом однією і поштовхом іншою.
Переворот боком (вправо, вліво)( „колесо”) – виконується з послідовною і рівномірною опорою двома руками через стійку на руках, ноги нарізно. З розбігу виконується з фазою польоту після відштовхування руками.
Шпагат – сід з максимально розведеними ногами в сторони. Це найбільш складна форма сіду. Для шпагатів характерне торкання опори всією довжиною ноги.
Повздовжній шпагат – сід з розведеними ногами нарізно в (сторони), руки в сторони.
Шпагат правою (лівою) – вказується яка нога попереду.
Напівшпагат – сід на п'яті ноги, що знаходиться спереду зігнута, друга ззаду, тулуб тримати вертикально, руки в сторони.
„Міст” – дугоподібне, максимально прогнуте положення учня спиною до опори, спираючись прямими руками і ногами. „Міст” можна виконувати нахилом назад з положення стоячи ноги нарізно і постійно тягнучись руками до опори. Можливе виконання цього елемента і з положення лежачи на спині. Одночасно зігнувши ноги і руки і поставивши їх на опору, а потім випрямляючи їх, виконати положення „міст”.
Стійка на лопатках – виконується з опорою лопатками і потилицею. Звичайно руки спираються у поперек, допомагаючи зберігати вертикальне положення тіла.
Стійка на голові з опорою руками – виконується з опорою головою і руками.
Стійка на передпліччях – стійка з опорою на передпліччя.
Стійка на руках – виконується на прямих руках, тіло тримати вертикально.
Лазіння по канату є багатофункціональним рухом і здатний опрацювати дуже велику кількість м'язів. В даному русі можна натренувати силу, витривалість, а також міцний і чіпкий хват.
Техніка виконання:
Даний рух має ряд особливостей і варіацій. Подивимося кожен із способів.
Лазіння по канату за допомогою трьох прийомів
1. У вихідному положенні потрібно міцно триматися за канат за допомогою рук і ніг, використовуючи носок і п'яту кожної з ніг.
2. Потім відштовхніться від каната за допомогою ніг, зігніть їх і захопіть канат трохи вище цієї ж технікою.
3. По черзі переставляти руки вище, тримаючи мотузку ногами і повторюйте цей вид руху.
Лазіння з використанням двох прийомів
1. У початковому положенні одна з ваших рук абсолютно пряма і тримає канат трохи вище голови, друга ж знаходиться паралельно підборіддя. Обхоплюйте канат за допомогою ніг використовуючи носок першої ноги і п'яту другий.
2. Зробіть поштовх ногами і намагайтеся підтягуватися за допомогою руки, яка розташовується вище.
3. Друга рука перехоплює канат вище і в той же час ви підтягуєте ноги і займаєте початкове положення.
Лазіння не використовуючи ніг
1. Вам потрібно обхопити канат, тримаючи його обома руками, при чому перша повинна бути трохи вище рівнем другий, також потрібно зігнути ноги або ж вивести їх трохи вперед.
2. Утримуйте ваш корпус і ноги в такому положенні і намагайтеся підніматися вище по черзі міняючи руку, використовуючи силу м'язів спини і свого передпліччя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий